Десяток твоїх облич

Вада це, чи перевага – вміння кожної представниці так званої слабкої статі легко перевтілюватися і залежно від ситуації поставати щоразу в новій подобі, часом навіть контрастній до попередньої? Принаймні авторка трьох перших книжок серії “Між нами, жінками” Ірина Садовська переконливо доводить: зовсім не обов’язково надягати маску, перуку й певний костюм, щоб підготуватися до нової життєвої ролі.

Чого хоче жінка
Кожна жінка, за твердженням письменниці, журналістки й психолога, яких поєднує в собі авторка трьох книжок, вільно може за слушної нагоди створювати відповідний образ, бо все необхідне має від природи. І це жодною мірою не акторство, не гра – це багатоликість.
Авторка хоче довести нашим шановним пані, що вони можуть буквально все і якщо чогось не мають, то лише тому, що не надто сильно цього прагли.
Як без особливого напруження втілити свої найсміливіші мрії – ось чого хоче навчити всіх нас перша з авторок серії, запланованої на тривалий період і з залученням дуже різних письменниць із оригінальними поглядами. Серію, власне, задумано як психологічний порадник для всього жіноцтва на кожен випадок життя. Так, щоб ефективно – й без жодних зусиль із боку читачки. Лише знання про себе та свої внутрішні можливості.
У цих книжках поступово, крок за кроком, розвінчуються міфи про жінок, які століттями складалися в свідомості людства та передавалися від покоління до покоління. І парадоксальне поєднання двох суперечливих, на перший погляд непоєднуваних начал – найперший доказ того, що все можливо, якщо до справи береться жінка, вільна від комплексів.

Принцеса і Попелюшка
Із цією парою персонажів у всіх нас пов’язані сталі асоціації: Принцеса – щаслива й успішна, Попелюшка, відповідно, – вбога й знедолена. І якщо ви саме так розподілили ролі, то помиляєтеся. Попелюшка в Ірини Садовської багато в чому сильніша за Принцесу. По-перше, тому що не боїться складнощів. По-друге, вона не соромиться бути Попелюшкою. І, по-третє, знає, що успіхи в житті досягаються працею і терпінням. Та, що від народження отримала красу, розум, багатство, але не зуміла ними скористатися – якраз і є Попелюшка. І навпаки – дівчина, не наділена від природи ні особливою красою, ні надзвичайними здібностями, але рішуча та впевнена в собі, рано чи пізно дочекається здійснення своїх мрій і стане не те що Принцесою – Королевою. Дві жінки – сумна Попелюшка й гордовита Принцеса – живуть у кожній із нас. І в залежності від того, який бік своєї багатогранної натури ми розкриваємо в певній нам ситуації, люди й бачать у нас то ту, то іншу.
Авторка доводить: Попелюшкою бути (чи здаватися) в певних ситуаціях просто необхідно! Головне при цьому – залишатися Принцесою в душі. Що значить бути Принцесою? Нікому не заздрити (не королівське це почуття!), нічого не боятися й уміти працювати – над собою – в першу чергу. Тільки за умови таких ось простих досягнень і можна жити спокійно та щасливо. Попелюшка ж, якій не судилося стати Принцесою, – це ображена на життя пані, котра все скаржиться на невдачі та чекає порятунку не знати звідки. Так вважає авторка. А погоджуватися чи не погоджуватися – наша особиста справа.
Здавалося б, нічого нового, але якщо врахувати легку, задерикувату, трішки іронічну манеру спілкування авторки з читачами та активне використання афоризмів (чужих і власних) – психологічні поради перетворюються на веселе та приємне дозвілля.

Гетера і Кухарка
Принцип побудови всіх книжок – єдиний. Два персонажі (чи то пак один персонаж із рисами двох обраних для конкретного розгляду) і застосування кожного образу до тієї чи іншої сфери жіночого життя.
У першій книжці ми навчилися бути лагідною, мов Попелюшка, Принцесою і щирою, як Принцеса, Попелюшкою, опанували першу сходинку на шляху до успіху. Це усвідомлення своєї неповторності в світі, сили, таланту й ще безлічі рис, які є у кожної з нас.
Наступний етап – уміння залишатися Прекрасною Незнайомкою для Єдиного навіть на… власній кухні. Завдання не з простих! Але нікуди від цього не подінешся. Домашнього господарства поки що ніхто не скасовував. І якою б інтелектуальною працею не займалися наші Принцеси-Попелюшки поза домом, вони знову й знову повертаються до магазинів, кухні, дітей… І часом перестають бачити за всім цим просту й світлу романтику людських стосунків. Буденність, побут вбивають красу і кохання – це банальна істина. А Ірина Садовська взялася довести, що почуття можна підсилити тими ж буденністю і побутом (за правильного підходу, певна річ). Ось так відбувається розвінчання ще одного міфу.
Письменниця передає своїм читачкам мистецтво жити в гармонії з найсвавільнішим домашнім тираном і вміння залишатися красунею в кухонному фартушку. Це, напевне, чи не важливіше навіть за вміння зустрічати удари долі з посмішкою Королеви.
І не на останньому місці тут стоїть… секс. Авжеж. Та сама інтимна сторона подружніх стосунків, яка часом стає для наших Королев карою Божою в найгіршому випадку, в найкращому – нудним виконанням так званого “подружнього обов’язку». От щоб цього не сталося – мусимо бути ще й гетерами. Гетера у фартушку – це ще одне парадоксальне поєднання від Ірини Садовської.

Черниця і Звабниця
Ну, якщо Гетеру з Кухаркою ще вдавалося сяк-так поєднати, то що робити з такими діаметрально протилежними образами, як Чарівниця і Звабниця?
Психолог не погоджується з тим, що в даному разі ситуація така вже безнадійна. Просто парадоксальність поєднань, посилюючись від книжки до книжки, досягає найвищої точки.
Черницями не народжуються, так само, як і Звабницями. Ними стають – причому, за власним бажанням. Як Попелюшка і Принцеса, Кухарка і Гетера – так і Черниця та Звабниця не є раз і назавжди визначеними ролями для якогось конкретного типу жінок. І тією, й іншою, на думку авторки, не тільки може, але й повинна в певні періоди бути кожна Євина донька.
Навіщо бути звабницею? – скажете ви. Адже спокуса – підступна річ… Але якби Єва не спокусила найпершого в світі чоловіка, то й людства не було би!
Гаразд, – сперечається й далі прискіплива читачка: якщо мистецтво спокушати у вас вважається чеснотою, тоді навіщо в світі черниці? Адже вони втілюють войовничу цноту!
А ось для того й живе Черниця глибоко-глибоко всередині кожної чарівної Звабниці – щоб урівноважувати оте задерикувате, може, часом нахабне сексуально-агресивне начало, яке вважається настільки небезпечним. Сьогодні я тебе зваблю, коханий, а завтра стану черницею, щоб викликати шок і ще дужче прив’язати тебе до себе. Ви ж згодні, любі читачки, що будь-якому чоловікові набридає надмірна сексуальна жіноча активність? Що б він там не казав вам у вічі, набагато приємніше для нього – саме поєднання гарячого й холодного, нагая і медяника. Душ Шарко для почуттів, так би мовити. Але Черниця гарна лише тоді, коли вона розумно поєднується зі Звабницею. Авторка цієї книжки серйозно застерігає своїх читачок: особливо небезпечно перегравати в кожній із цих двох ролей. Тут існує ризик скотитися до крайнощів. Аби так не сталося, для цього і поєднала психолог Звабницю із Черницею.

Три міфи про жінок уже розвінчано Іриною Садовською:
– попелюшками й принцесами народжуються;
– на кухні не можна бути сексуальною;
– черниця не може нікого звабити.

Але за тисячоліття чоловіки створили ще безліч міфів про жіноцтво. Тож у авторок нової серії купа роботи. Тут іще розвінчувати й розвінчувати!

Тамара Клюкіна.