Що почитати. Рецензії. Новинки

Щоденник не зовсім вагітної дівчини

*

Лу Е. Мулей: роман / пер. з норв. І.В.Сабор. – Х. : Фоліо, 2011. – 223 с. – (Карта світу). Письменник має бути неабияким сміливцем, якщо наважується написати роман-щоденник від дівочого імені, перевтілитися в жінку, бо не так уже й просто жінкою бути. Особливо повнолітньою гімназисткою, хай навіть і не в Україні, а в Норвегії, [...]

Що почитати. Рецензії. Новинки

Скарби Олексія Огульчанського

*

Олексій Огульчанський. Скарб солоного лиману. – К. : Грані-Т, 2012 – 116 с. – (Серія «Українська дитяча класика»).  До сторіччя відомого письменника Олексія Яковича Огульчанського (1912-1996) «Грані-Т» опублікувало повісті автора «Скарб солоного лиману» та «Дарунок Кніповича». Як пише Галина Малик у передмові до книжки, перевидання – «найкращий подарунок письменнику до сторічного ювілею». Але насправді це [...]


Украинская Баннерная Сеть
28-01-2012

Володимир Лис презентував роман про Івана-дурника, який зваблює модель

26 cічня у столичній книгарні “Є” луцький письменник Володимир Лис презентував роман “Іван і Чорна пантера”. На презентацію книжки прийшов поет Олексій Кононенко та голова Спілки письменників Віктор Баранов.

Книжка вийшла у харківському видавництві “Клуб сімейного дозвілля” накладом 3 тис примірників. У книгарнях її продають по 39 грн.

Дія роману відбувається у поліському селі Кукурічки. Головний герой Іван знаходить на автобусній зупинці журнал з фотографією чорношкірою моделі Таумі Рембпелл і закохується в неї.  Він вирішує за будь-яку ціну заманити модель в село.

“Всі  роблять наголос на головній героїні роману – моделі Таумі Рембпелл. Та для мене головним і цікавішим героєм є хлопець Іван. Він схожий на дурника, та насправді він просто людина з іншим світобаченням. Він добрий, світлий і нестандартний персонаж. Іван мріє, щоб у його селі було сто хат. Він каже: “От прийдуть німці, побачать, що в селі рівна кількість хат і не будуть село руйнувати, бо вони порядок люблять”.  Іван подобається усім, хто читав роман”, – розповів Володимир Лис.

“Писав роман рік. Комп’ютером користуватися не вмію, досі пишу ручкою. Ручка – продовження руки, а рука – продовження голови. Раніше писав звичайною ручкою, тепер користуюся гелевою.  На роботі не написав жодного рядка. Робив це вранці, ввечері і на вихідних. Влітку відпочивав в санаторії, там теж працював. Одна жінка побачила мене за роботою і каже: “Це ж треба бути таким сумашедшим, щоб замість відпочинку мордувати себе роботою”, – додав письменник.

Він також розповів, що писати почав у 3 класі. Тоді з-під його пера виходили вірші.

“Якось однокласниця розповіла, що теж пише. Запропонувала змагатися, в кого вийде краще. Дівчинка постійна перемагала. Я так засмутився, що два роки нічого не писав. А потім почав знаходити вірші тієї дівчинки, але під іншими прізвищами. Виявилося, що вона їх безбожно списувала”, – поділився Лис.
Gazeta.ua

VkontakteShare