Іван Малкович: «Освіта і книжка відходять на другий план»

Українська держава, «найбільша за територією в Європі і п’ята за населенням, мала би мати зовсім іншу культурну політику», – наголосив в ефірі Радіо Свобода Іван Малкович, поет, директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

– Мої колеги, у яких центр у Москві видавництва (не буду називати – всі й так знають), то вони видавали деякі книжки російською і такі ж самі назви українською. 4-5 років українські назви перевищували російські десь до 20%, іноді навіть 25%. Зараз усе навпаки. Вже до 30% перевершують російські наклади. Опустилося все на 50%, нижче зараз за ці роки, – наводить факти Іван Малкович.

– Тобто які політичні вітри завіяли, така й мода. Всі бачать, Табачник відміняє екзамен у вищі учбові заклади тільки виключно українською мовою і все сиплеться. Сиплеться вся мотивація тих людей, які хочуть, щоб дитятко їхнє досягло якогось вищого щабля, щоб воно здобуло вищу освіту. А, значить, тоді треба, щоб ти здав той екзамен, значить, треба ходити в український дитячий садок, в українську школу і так далі.

Він отакими кроками цинічно і, я думаю, що це один з найбільших лиходіїв взагалі в українській культурі. І не знаю, як в цивілізованій країні він міг би довго проіснувати на такій посаді. І він все знає, що робить.

І зараз ця мотивація людей зникає, і все переходить на російську. Взагалі освіта і книжка відходять на другий план. Покоління взагалі якесь із інтернетом, з цими всіма електронними носіями менше читає. І є багато більше небезпек. Наклади книжок різко падають.

Правда, у світі зростають продажі електронних книжок. Але у нас електронні книжки достойні робити дуже важко, бо це дуже дорого. А люди звикли скачувати все безкоштовно. Тому якщо ти вкладаєш у книжку, якщо ти хочеш заплатити авторові, художникові, коректорові, то ти вже не можеш.

У світі ще 10 років тому була середня націнка на книжки 30-40%, тоді 40% вона стала, тоді стала 45%, 50%. В Німеччині один найбільший дистриб’ютор вже мав 55%. Я чув, що буде вже 60%. Але це найбільша. У нас найменша націнка – 80%. 100%. Як 80%, то це ми танцюємо, це ми щасливі видавці, що вони набавили тільки 80%. 100% – ну, це така вже загальноприйнята. Але в нас є й у тричі більша.

Тобто немає цієї планки верхньої чи якогось законодавство. Я навіть не знаю, як це має регулюватися, щоб не було такої великої націнки дистриб’юторів, тому що видавництво тоді страждає, бо воно не отримує вчасно гроші свої назад. Якщо книжка буде дешевша, то більше людей куплять. А книгарі так не думають, бо вони не мають часто місць, де зберігати. І думають: ми покладемо таку високу ціну, все рівно знайдеться той, хто купить.

За матеріалами Радіо «Свобода»

  • Sergey Yarygin

    Наценки дистрибюторов не дают возможность продавать книги. Так откажитесь от их услуг, перейдите на продажу электронных книг по разумным ценам. И будут они нормально покушаться, и кол- во проданных вырастет.
    Да, сегодня еще не у всех есть электронные читали, но завтра … И тогда все станет на свои места.
    Хотя, если быть честным, то мне больше нравится читать бумажную книгу, чем с экрана.