На виставі за Подрев’янським “режисер сказав вимовляти матюки радісно”

У столичному клубі “Крістал холл” відбулася прем’єра вистави “Сни Васіліси Єгоровни”. Спектакль за шістьма п’єсами Леся Подерв’янського поставив режисер Андрій Крітенко, 48 років.

Найдешевші квитки на виставу без місця коштують 150 грн. Їхні власники кучкуються біля барної стійки. Сідають на підлогу або займають вільні крісла в партері.

Світло вимикають. У центрі зали на електрогітарі починає грати композитор спектаклю Маркус Біркле. На сцену викочують каталку. На ній лежить спляча Васіліса Єгоровна — актриса 34-річна Тетяна Несвідоменко. Білявка потягується, демонструючи глядачам оголену спину. За задумом режисера, усі події на сцені — її марення. Перед кожним наступним сном, назву п’єси виносить дівчина в червоній мереживній білизні. Тримає табличку з написом високо над головою, як це роблять між раундами боксерських поєдинків.

— Заважають фанати Леся Подерв’янського, — каже актор 56-річний Олег Примогенов. — Тіки рота відкриваєш сказати: “Мир землі, здоров’я в хаті…”, а вже із зали кричать твою хохму “і гарна дівка на кроваті”. Я тоді спеціально кажу “гарна баба на кроваті”, щоб інакше було.

Олег Примогенов грає чотири ролі — цинічного Умберто Васильовича, літературознавця Івана Опанасовича, господаря котельної Вєніаміна, короля Літра. У спектаклі також задіяні телеведучий Микола Вересень, співак Андрій Середа.

— Спочатку злякався, коли запропонували Подерв’янського, — продовжує Олег Примогенов. — Почитав оті всі матюки. Подумав, ніхріна собі отаке зі сцени говорити. Потім налаштувався, як на черговий експеримент. Я за життя 17 театрів поміняв, маю 55 записів у трудовій. Набридло на репетиції ходити і богемне життя вести — ставав вантажником, тягав ящики разом із пролетаріатом. Був асистентом дресирувальника в цирку. Працював із собаками, кіньми, пантерою. На телебаченні як режисер робив кримінальну програму “Чорний квадрат”. Вигнали, правда. Казали, що смішні сюжети знімаю. Відповів: якщо про ментів серйозно знімати, ще смішніше вийде.

Із Лесем Подерв’янським актор знайомий уже 30 років.

— Приходив до нас у Молодіжний театр на репетиції. Читав у гримерках свого “Гамлета” — ми падали від сміху. Поставити навіть на капусниках боялися, бо театр би розформували. Тепер час інший. Спонсор гроші дав. Режисер пояснив, як подолати внутрішній бар’єр перед виходом з брутальною лайкою на сцену. Сказав вимовляти матюки радісно, насолоджуватися поетикою слів. Коли ці слова кажеш похмуро чи жорстоко, вони і стають страшними.

Вистава триває 1,4 год.

— Х…йня повна, — забирає бежевий плащ із гардероба 55-річний киянин Сергій. — До кінця досиділи з дружиною. Цікаво було подивитися, до якого ступеня маразму можна дійти. Враження, що школяр, якого батьки в дитинстві лупили за матюки, нарешті дорвався. Із п’єсами був знайомий. Хотів подивитися, як це виглядатиме на сцені. Мова в нього все-таки соковита. Розчарований, що час убили.

Припарковану біля клуба БМВ відмикає 31-річний Георгій Амбрус у синьому вельветовому костюмі.

— Вистава весела. Думаю, тільки зараз Подін (Подерв’янського. — “ГПУ”) час настав для сцени. Раніше всі сподівалися, що його творчість — це про щось із минулого радянського. Тепер, коли побачили, що ми так і залишилися жити в гівні, то п’єси зазвучали в тему.

Gazeta.ua