Молоді поети популяризують поезію за допомогою еротики

Молоді поети обрали новий шлях популяризації літератури. Українські поетеси влаштовують “Куртуазні читання”, які, за їхніми словами, покликані підняти українську поезію на елітарний рівень і поширювати культуру читання. Остання зустріч відбулася 24 липня у букарні “Бабуїн” і була присвячена Дню народженню ініціаторки зустрічей і абатисси Ордену Куртуазних Маньєристів Євгенії Чуприної.

Про мету читань і особливість зустрічей розповів Gazeta.ua один з технічних організаторів дійства, фотограф Олександр Заклецький.

Що таке куртуазність для вас і як вона утілена в читаннях?

– Як напрямок в літературі, куртуазний маньєризм – це суміш любовної лірики і здорового цинізму. Як така гостриночка. Перш за все, читання мають бути позитивними, ліричними і трішечки з додаванням гламуру. Куртуазний маньєризм як явище виник у Росії. І Євгенія Чуприна долучилася до Ордену Куртуазних Маньєристів, а потім вирішила, що непогано було б щось таке організувати і в Україні. Ми зібрали цвіт української жіночої поезії. Женя — абатисса послушниць Ордену. Тобто вона відповідає, скажімо так, за жіноче крило. Тому в нас, перш за все, представлені дівчата. Ми хочемо показати, що українська поезія — це класно, це еротично, дуже прикольно й весело.

Першу скрипку в читанням грають жінки?

– Жіноче крило Ордену оголосило, скажімо так, жіночий матріархат. Тобто вони вирішуватимуть що і як, але оскільки вони не претендують на звання “злосних феміністок”, то обирають на кожному своєму засіданні куртуазного гетьмана. Це має бути хтось з культурних діячів. Жінки ж особи доволі вітряні, тому кожного разу це буде новий гетьман. Власне кажучи, першим гетьманом був я, як один з організаторів.

Скільки читань вже відбулося?

– Вже було три зібрання. Я думаю, що невдовзі буде четверте. Ще не знаю точно. Але ми поки домовилися, що кожні два тижні збиратимемось. Я думаю над тим, щоб створити групу на Facebook. Тому що поки це були події, які ми реєстрували, і потім запрошували всіх наших спільних знайомих. А після третього засідання я зрозумів, що потрібно робити окрему групу, щоб люди могли приєднуватися. Серед наших гостей не тільки літератори й митці. Є фінансисти і навіть археологи. Звісно, що не тільки дівчата, але й хлопці.

В якій формі відбуваються зустрічі?

– До нас приходить багато різних поетів. Останнє засідання було присвячене Дню народженню Жені Чуприної, там були і Олег Коцарев, і Артем Полежака, і Вано Крюгер. Можна вважати, що це молодий поетичний рух за популяризацію сучасної української поезії. У нас є така штука як відкритий мікрофон — ми запрошуємо до читання не тільки поетів і поетес, а й інших гостей. Окрім того ми кожного разу розігруємо якісь фанти. Це може бути все, що завгодно, починаючи від того, щоб прочитати якийсь вірш і закінчуючи тим, щоб отримати поцілунок від послушниць Ордену. Тобто головне — це позитив, гумор і певна любовна, лірична складова.

Багато гостей приходить на зібрання?

– На останньому засідання було десь до 30 людей. Це був вівторок, тому не дуже багато людей. А перше засідання, яке ми робили, було в День Конституції і до нас завітало людей 60. В залі не те, що сісти було ніде, а навіть стоячи було достатньо тісно.

Дивлячись на фото, помітно, що ви встановили дресс-код.

– Дресс-код бажаний, але не обов’язковий. На другі читання до нас зі Швеції прилетіла подруга абатисси. Вона сама росіянка, але живе з чоловіком у Швеції. Це були купальські читання — ми всі були у вишиванках, а вона просто у футболці. Ну й нічого страшного, зрештою. Але все ж таки куртуазність вимагає чогось елегантного й оригінального, можна навіть сказати, еротичного. Оскільки в нас усі дівчата гарні, то це завжди щось цікаве. Я скажу, що не вітається — спортивний одяг, шльопанці і кульочки з “сємками”. Тому що ми боремося за високу культуру і самоповагу до себе. А якщо людина красиво вдягається і приходить на подію, то у неї і поваги до себе більше. Тому ми поважаємо себе, ми поважаємо інших, красиво вдягаємось.

Якою мовою лунають поезії на зібраннях?

– У нас немає мовної дискримінації. Люди, які хочуть читати вірші не українською, а іншою мовою, то це також вітається. Головне, щоб це були позитивні вірші, які сповнені певного еротизму чи цинізму. Найголовніше — це пропаганда високої культури і культури читання. Через різноманітні нюанси ми намагаємося створити атмосферу домашнього театру. Ми, ніби і розігруємо виставу, читаємо вірші, але при цьому взаємодіємо з людьми – запрошуємо на сцену, просимо щось почитати — так, щоб людина включилася в процес і відчула наскільки гарна українська поезія. Можна сказати, що ми протистоїмо люмпенізації країни.

Обряд посипання гетьмана грошима — це експромт чи продуманий крок?

– Першого гетьмана, тобто мене, осипали пелюстками троянд — я не знаю де вони їх набрали. Але потім дівчата вирішили, що набагато простіше з гостей збирати гроші і ними ж посипати гетьмана. Наш останній гетьман був з Пітера. У нього там власний музичний гурт, який, як не дивно, називається “Свобода”, співає пісні українською мовою. Відомо, що гетьманів, коли обирали, посипали гноєм. Але ж вони “дєвочкі”, не будуть же гноєм посипати. Тому спершу були рожеві пелюстки, а тепер — гроші. Це також не погано. Зрештою, це символізує продажність влади і те, що владу, перш за все, фінансує народ.

Газета по-українськи