Львів’ян подражнили першим томом поезій Стуса. Але до рук не дали.

У львівському літературному кафе «Кабінет» відбулася презентація проекту видання першого тому поезій Василя Стуса, повідомляє Західна інформаційна корпорація. На честь 70-річчя поета видавництво «Факт» випускає легальне видання віршів Стуса, решта видань є піратськими, – розповів львів’янам Дмитро Стус, син поета, головний редактор журналу «Київська Русь», лауреат Шевченківської премії.Львів став першим містом в Україні, де відбулася публічна репрезентація першого тому повної спадщини Василя Стуса, яка ще не доступна читачеві. Ідея видання зародилася три роки тому.Нове видання Дмитро Стус вважає ще не академічним, але вже науковим: у ньому передбачений розлогий апарат приміток і коментарів та більш цивілізована подача тексту: кожен вірш із нової сторінки. До першого тому увійшло багато ранніх віршів Стуса із саморобних зшитків, які ніде не публікувалися. За словами упорядника, такі видання має фінансувати держава, однак у цьому плані вже виникли проблеми. Рік обіцянок завершився тим, що фінансування … припинилося. Далі з’явилася інформація про те, що фінансування не буде. Про свій розпач Дмитро Стус розповів скупо і лаконічно: «На сьогодні ми уже мали б мати 9 томів, а я тішуся, що вийшов хоч один».Щоправда, читачі поки не мають можливості придбати книжку – але це не за горами.На думку Дмитра Стуса, перше видання творчого доробку батька, що з’явилося на 1989 р., випало на гарний час. «Було перепоховання Стуса, яке підштовхнуло до видання. Кілька людей (я як син, Михайлина Коцюбинська, Валя Макарчук) вирішили запропонувати країні твори невідомого письменника, який на думку Михайлини Хомівни був дуже цікавим. Ми почали з нуля описувати архів. Запланували шість томів, не знаючи, чи набереться на них матеріалу. То був момент виклику перед самими собою. Не було жодної державної підтримки. Тільки наприкінці. Коли я затявся, один політик (а саме Анатолій Матвієнко) профінансував видання одного тому. Переважно гроші на підготовку приходили з-зі кордону. Ми зробили текстову роботу, але вглиб досліджень іти не могли. Коли те видання нарешті успішно завершилося, постала проблема видання наукового, із коментарями, із розширеною примітковою базою. Такі видання потрібні не для загалу, а для фахівців і тих, хто хоче адекватно збагнути, про що говорив Стус, побачити тканину народження тексту». Однак попри те, що тексти для першого тому нового видання підготовлені ліпше, роботи вглиб знов не відбулося. Очевидно, це дуже неприємна річ і навіть поразка для мене. Але мені за це не соромно, бо в тих умовах недофінансування, що були, я зробив максимум. Взагалі троє людей не готують такого типу видання, а значно більша кількість. Але навіть коли б ті троє мали змогу нормально працювати, то результат був би більшим».До офіційних ювілейних відзначень 70-річчя батька Дмитро Стус також ставиться скептично. Він із матір’ю зігнорував вечір, організований у Києві, Але сказав, що в даному випадку йдеться не тільки про Стуса: « Держава повинна вшановувати пам’ять письменників виданням їхніх творів, а не заходами, які знаємо хто, як і за що готує. Я із соромом згадую повалений ювілей Франка, а це наріжна постать нашої літератури. Чому Українська держава не видає Франка? Давайте говорити чесно: за радянських часів був непоганий 20-томник і 50-томник. Ні на що подібне незалежна Україна не спромоглася. Звідси робитимемо висновки. Це факти, решта – наші емоції. Очевидно, це прикро і викликає не найкращі асоціації. Але це правда. Я не хвалю Радянський союз і не ностальгую за ним, але культура там була складовою ідеології. А тепер з культурою не знають що робити і кому вона потрібна».