Цьогоріч виповнюється 1150 років слов’янській писемності

2013 році виповнюється 1150 років з того часу, як Кирилом-Костянтином була створена слов’янська писемність. Однак, схоже, ні наші державні мужі, ні наші діячі культури про це «не знають». Чи знати не хочуть? А шкода. – пише в статті «Чи відзначить Україна 1150-ліття слов’янської писемності?» проректор Острозької академії Петро Кралюк.

Адже ця подія мала безпосередній стосунок до українських земель. Уже не кажучи про те, що саме українці зробили багато для розвитку старослов’янської писемності. Саме в Україні була видана перша Біблія цією мовою. Маю на увазі Біблію Острозьку. Тут же була створена Мелетієм Смотрицьким перша друкована граматика старослов’янської мови.

Загалом солунські брати зробили багато для унормування писемної старослов’янської мови. Сьогодні нам видається само собою зрозумілим, що народ має свою писемність. Але такого розуміння не було ні в ІХ столітті, ні навіть у наступні часи. У Візантії переважала думка, що повноцінними мовами, які можна використовувати в сакральних цілях, є іврит (єврейська), грецька й латинська. Саме візантійське духовенство було категорично проти діяльності Костянтина та Мефодія по створенню писемної старослов’янської мови. До речі, у цій ситуації «апостоли слов’ян» змушені були звернутися до римського папи Адріана, який дозволив вживати в сакральних цілях слов’янську мову. Сам же Костянтин, полемізуючи зі своїми опонентами, намагався теоретично обґрунтувати потрібність широкого використання в культурних та релігійних цілях слов’янської мови.

Загалом же місія солунських братів мала велике значення для слов’янського світу. 1150 років тому слов’янські народи отримали писемність, яка давала можливість їм творити свою літературу, філософію, фіксувати закони, що, зокрема, було важливим для розвитку державності. Мала ця місія й велике значення для України-Русі. Наші предки, користуючись цією мовою і адаптуючи її до своїх потреб, зуміли створити блискучу руську, власне українську, цивілізацію. На жаль, до сьогодні ми так і не усвідомили всю її потугу та значення. Адже проіснувала вона не одне століття. Зрештою, мала й має своє продовження – і добре, й погане.

Ювілей слов’янської писемності став би непоганим приводом замислитись над цим.

 

За матеріалами Радіо «Свобода»