Лада Лузіна та Сергій Жадан видадуть спільну книжку

Спільний проект – одна повість письменниці Лади Лузіної та одна повість від письменника Сергія Жадана. Книга вийде у видавництві “Фоліо”. Повідомляє “Газета по-українськи”.

“Це спосіб поєднати здавалося б два несумісних автора і написати два зовсім різних твори, – розказує про новий проект Лада Лузіна. – У якійсь мірі ці два автономні твори на одну тему – тему людських стосунків, стосунків батьків та дітей, не розуміння один одного”.

“Не буду розкривати основну інтригу сюжетів, але в якийсь момент наші персонажі пересікаються і починають взаємодіяти. У кінці повісті Жадана його герої їдуть з одного з провінційних містечок України, а мої навпаки приїжджають туди”.

Повість Сергія Жадана називається “І мама ховала це у волоссі”. Цей твір друкувався минулого року у “Сучасності”. “І мама ховала це у волоссі” – це лірична повість про комівояжера. Історія про людину, котра намагається балансувати поміж почуттям обов´язку та почуттям закоханості.

Лада Лузіна назвала свою повість “Одуванчики”. Описує сучасні роки.

“Написала її в невластивому мені стилі. Це не містика, не фантастика, не пригоди і ніяк не пов’язані з історією. Найближче за стилем твір нагадує роман “Мой труп”. Якщо коротко – це психологія. Ця історія розказзана чотирма людьми” – пояснює Лада Лузіна.

“Чому “Одуванчики”? Все доволі просто. Думаю, ми погано розуміємо один одного, погано чуємо один одного, але це не заважає нам дуже сильно впливати на життя один одного і в певний час кардинальним чином змінювати долі інших. Ти ніколи не знаєш де зійде насіння кульбаби. Вітер їх несе – куди посіється, туди і посіється. Ми не знаємо як відгукнуться наші слова і як відгукнуться наші вчинки і будь-яка вигадана нами система може бути хибною”.

Свою повість письменниця присвятила дідусеві – Веніаміну Лузіну.

“Це людина, яку я ніколи в своєму житті не бачила. Лише на фотографіях. Але один з персонажів – співак Сергій Хогін – списаний з нього. Моя бабуся була не першою його дружиною і не останньою. Він народився у дитячому будинку. Ми не знаємо, коли він помер – втратили з ним звязок. Він нізвідки прийшов і в нікуди пішов, але як не дивно я знаю, що дідусь багато в чому повпливав на моє життя. Є риси характера, які перейшли від нього до мами і до мене. Зрештою, спільного між героєм повісті і моїм дідусем не багато – чоловік, який мав багато жінок, якого носило по життю як насіння кульбаби”.

“Мабуть таким чином я намагалася провести мости з минулим і розповісти за допомогою різни х історій, яким чином люди можуть впливати один на одного навіть не торкаючись один одного і не розуміючи” – пояснює задум повісті Лада Лузіна.

Також письменниця Лада Лузіна ілюструє обидві повісті.

Газета по-українськи