Ім’я всесвітньовідомого вченого повертається до України

Sharpak-2«Скільки вражаючих, переважно щасливих випадковостей траплялося в моєму житті!» – пише Жорж Шарпак, видатний французький науковець, лауреат Нобелівської премії з фізики 1992 року на початку своїх «Спогадів…». А й справді: спершу родина уникнула єврейських погромів на Волині, переїхавши до Ізраїлю, згодом Жоржеві – новоявленому емігрантові – поталанило потрапити до одного з найкращих закладів середньої освіти Парижа, ліцею ім. святого Людовика, звідки свого часу вийшли поет Шарль Бодлер, інженер Серж Дассо, композитор Шарль Гуно та чимало інших видатних особистостей.

Пізніше, кілька місяців повоювавши у русі Опору, юний Шарль потрапив до німецького концтабору, але й звідти він вийшов живий та неушкоджений! А повернувшись до Парижа, мав нагоду навчатись у самого Фредеріка Жоліо-Кюрі, гідного представника видатної родини нобелівських лауреатів. Цей перелік щасливих «випадковостей» можна продовжувати ще довго: потрапити до ЦЕРНу на самому початку існування нині всесвітньо відомого наукового центру, коли про адронний колайдер ще й гадки не було; привезти зі Сполучених Штатів ідею наукової освіти для французьких школярів у мить найгострішої потреби саме такого методу…

Історія життя, розкладена по поличках – приблизно так можна охарактеризувати книжку «Спогади вигнанця, фізика, громадянина світу» – мемуари Жоржа Шарпака, написані у співавторстві з відомим вченими. В українському перекладі спогади побачать світ у вересні, і будуть презентовані на Форумі видавців у Львові. Саме цією книжкою «Видавництво Кальварія» вирішило відкрити нову серію «Колекція Наука», у якій планується знайомити українських читачів з найвидатнішими іменами світової науки.

Зверніть увагу на два слова – «вигнанець» і «громадянин світу» – у назві. Жорж Шарпак – цілком успішна людина, яка на рівних спілкувалася з главами держав, вважав себе вигнанцем. Звідки ж його було вигнано? А з України. Нині те містечко, де він народився, – Дубровиця – входить до складу нашої держави, хоча тоді належала Польщі. Погроми залишили гіркий слід у душі вченого, проте не полишала його й ностальгія по батьківщині. Жорж Шарпак – його ім’я, його досягнення – належать і Україні також.

Він винайшов перший детектор елементарних частинок – так звану пропорційну камеру. З елементарних частинок, як відомо, складається світ. Вони – ключ до таємниці буття. І нещодавній винахід «частинки Бога» – бозона Гіґґза – не був би можливий без Шарпакової пропорційної камери, збудованої наприкінці 1960-х. А ще Жорж Шарпак ініціював запровадження у Франції нової (на той час) системи наукової освіти у школах «Руки в тісті» (Lamain à lapâte). Щось подібне в Україні робить Мала академія наук України – не дивно, що ця державна установа позашкільної освіти підтримала видання спогадів видатного вченого.

Словом, у вересні на нас чекає подвійна прем’єра: книжки, яка докладно розповість про надзвичайну особистість, чий ювілей – 90 років – ми святкуємо у цьому році, та книжкової серії, яка – сподіваюся – принесе нам чимало сюрпризів. Уривки з перекладу можна буде почути 21 липня у Актовій залі Львівської Політехніки, де відбудеться День Шарпака. А у жовтні у Києві в «Мистецькому Арсеналі» пройде велика конференція, присвячена 90-річчю Ж. Шарпака та 60-річчю ЦЕРНу.        

Іван Рябчій