Київський студент написав книгу про вагітного чоловіка

?– Коли вбили мого тренера, зрозумів, що книжка має бути саме про нього, – каже письменник Дмитро Бєлов, 22 роки. У столичній “Книгарні Є” представив дебютний роман “Дебош на стадіоні”. Дмитро вчиться на культуролога на четвертому курсі Київського університету культури і мистецтв. У рідному Бердичеві займався у футбольній секції, грав за аматорський клуб “Граніт”.

 

– Мене тренував Володимир Присюк. Він жив футболом. Міг о першій ночі прибігти до мене додому, розбудити всіх, щоб сказати: Діма, ти маєш грати не зліва, а в центрі, – розповідає Дмитро. – В юності Присюк мав прізвисько Гаррінча – на честь знаменитого бразильця. Мій тренер був справжньою зіркою футболу в свої 17 років. До нього на Вінниччину приїздили з “Динамо-Київ”, запрошували грати з Олегом Блохіним. Відмовився, бо не було на кого полишити психічнохвору матір. За два тижні вона померла, але Присюка вже ніхто не кликав у команди майстрів. Він забухав. Якось спитав мене: Діма, чи я правильно вчинив? Мама – це ж найдорожче в житті, відповів йому. А якось у тренера вилетіло: от би народити сина, виховати самому, щоб на нього ніхто не мав права. А ви б його бачили, у свої 55 виглядав на 80 років. Жодна жінка на землі на нього не купилася б. Беззубий, ще й трошки дурачок.

 

У моїй книжці тренер почав уявляти, що вагітний. На початку роману він побив у шинку двох жінок, бо ті йому не повірили. Роман – це суцільний монолог, із постійними зверненнями “Розумієш, малий”, “Шариш, Чаку”. Чак – це уявний син в утробі героя. Треба бути готовим, що оповідач – алкоголік, а такі люди говорять довгими незрозумілими реченнями з матами. Я й сам ненавиджу, коли в літературі герої, замість матюкнутися, кажуть “ой лишенько”.

 

Випадок, коли я вперше побачив голу дівчину, не знав навіть мій брат. Дуже соромно було й перед батьками. Моя книжка насправді про те, як мрії руйнують наше життя. Присюк же почав сильно бухати після нездійснення першої – стати справжньою зіркою. Нічого не їв, став пухнути. Йому привиділось, що живіт росте, через другу мрію — мати дитину. Та його психіка розхитана. Герой хоче зробити аборт. Шукає для цього лікарню. Приходить – і в ньому прокидаються почуття. Вирішує забити на алкоголь, пити лише мінералку, їсти дозволене вагітним. Потім розчаровується. Під градусом наривається на хуліганів і його вбивають.

 

Востаннє бачив Володимира Присюка два роки тому, а ще був на його похоронах. У труні він лежав побитий. Казали, що впав на вулиці й умер п’яний. Впевнений, що його спеціально прибрали. Бо постійно скандалив, що не давали його законної квартири. Подумали, смерть самотнього алкоголіка ніхто не розслідуватиме. Так і сталося.

Gazeta.ua

Придбати книгу.