За Шевченківську премію йде щуряча гризня

*48 творів за вісьмома напрямами номінували на Шевченківську премію 2015-го. Цьогорічних переможців досі не нагородили. Президент поки що не підписав відповідного указу. Невідома також сума нагороди. Раніше грошова частина Шевченківської премії становила 260 тис. грн. Янукович пропонував збільшити її вдвічі. У Шевченківському комітеті кажуть: висування митців на наступний рік не суперечить статуту. Пише Gazeta.ua

Маріанна Кіяновська, 40 років, письменниця:

— Зі списку номінантів читала, знаю чи якось впізнаю лише трьох авторів. Найголовнішу культурну премію трактують як “звичайну матеріальну допомогу переважно літнім митцям”. У такому вигляді вона — ганебна. У Польщі найпрестижнішу премію “Ніке” кілька років тому отримала 18-річна дебютантка. Торік журі премії повважало 35-річного Дмитра Лазуткіна “замолодим”. Сама формула висування через національні спілки — застаріла. Через сито проходять тільки свої. Немає інших великих грошових премій. Це автоматично створює щурячу гризню, іноді навіть брудну боротьбу. Втягнуті в неї письменники майже нічим не гребують.

 

Іван Драч, 78 років, поет:

— Висуванці гарні й цікаві. Але читав книжки не всіх претендентів. Геннадій Щипківський — гарний романіст з Одеси. Його книжки “Круговерть”, “Директорія”, “Млин” та “Рихва часу” — щось таке своєрідне, як “Тихий Дон” Шолохова. Іншого такого твору в українській літературі немає, нема навіть замаху на таку велику роботу. Поета Юрія Буряка знаю давно. Він відкритий, відвертий і широкомасштабний чоловік. Пише класичним віршем і верлібром. Його вірші чимось схожі на поезію Неруди й Бажана. Романи Юрія Щербака теж вартують уваги. Володимир Даниленко — хороший прозаїк, але його збірки “Грози над Туровцем” не читав.

 

Василь Шкляр, 63 роки, письменник:

— Якщо за рік не було книжки, яка мала розголос у суспільстві, нічого розглядати претендентів. Сподівався, що після Майдану Шевченківська премія зміниться. Але поки що все іде за інерцією. Зараз країна в такому стані, що до багатьох речей не доходять руки. Та пізніше культурна громадськість схаменеться і наведе там лад.

 

Віктор Неборак, 53 роки, літературознавець:

— Шевченківська премія втратила свій престиж років 15 тому. Зараз це застарілий, совковий факт. Її давно треба від’єднати від держави й підпису президента. Серед номінантів на наступний рік є Юрій Щербак і Костянтин Москалець. Обоє заслуговують премії. Щербак — добрий прозаїк. Але він поза спілчанськими тусовками. Можливо, має багато недоброзичливців у журі. Костянтин Москалець гідний премії бодай за пісню “А вона” — це новий гімн України.