Світ побачили “Українські повісті” Гоголя

Видавництво “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” видало “Українські повісті” Миколи Гоголя.

*

Купити книгу

 

До вибраного Миколи Гоголя – геніального українського письменника, який писав російською мовою і став класиком російської літератури, – увійшли найкращі переклади Миколи Рильського, Миколи Зерова та Миколи Садовського всіх «українських» повістей зі збірок «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород». А саме:

«Сорочинський ярмарок»

«Вечір напередодні Івана Купала»

«Майська ніч, або Утоплена» (переклад Максима Рильського)

«Пропала грамота»

«Ніч проти Різдва» (переклад Максима Рильського)

«Страшна помста»

«Іван Федорович Шпонька та його тітонька» (переклад Миколи Зерова)

«Зачароване місце»

«Старосвітські поміщики»

«Вій»

«Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» (переклад М. Рильського)

«Тарас Бульба» (переклад Миколи Садовського).

Проілюстрували видання відомі художники Кость Лавро та Владислав Єрко.

Друг Читача

  • анастасия

    Дякувати Богу, Гоголь давно помер та не може відповідсти на таке знущання. Адже він добре володів і мовою Малоросії (вибачте, так це називалося за його часів!), та й польською мовою. Треба негайно перекласти ще й прозу Шевченка, а потім – все, що мали нахабність написати російською мовою Пушкін та Лермонтов.

    • “Анестезія” – “знечулення”. Здорово, да, Анастасія? Грецьке “ανατασις” – піднімати, пробуджувати. А поетично, українською – Горлиця, Птаха ранку. Що кому. Як казав Ліхтенберг: “Моя господиня ззаду гарніша, як спереду”. Дивуються: “Чому?”, На що Ліхтенберг відповів: “Бо вона зав’язує фартушок бантиком ззаду”. Кому що до смаку.

  • Не “запіздюється поїзд”, а “затримується”. Проте саме так – “запіздюється” – вжили в журналі “Октябрь” це дієслово. Кажу Івану Драчу: “Навіщо переладати Ваші твори на російську? Хіба росіяни не здатні прочитати їх українською? Та й діаспора чимала – чекає українські книги”. Іван Драч: “А що, вірно”. На тому й завершили розмову.