“Сила м’якого знака” перевидана вшосте

сила мякого

Сьогодні історичний фоліант із книжкової серії Бібліотека газета «День» «Сила м’якого знака, або Повернення Руської правди» удостоїлась шостого перевидання. Як розповіли у редакції «Дня», необхідність перевидати книгу зумовлена тим, що вона активно розійшлася серед читачів та майже відсутня у книгарнях.

«Шість перевидань книги «Сили м’якого знака» — це річ не випадкова, а закономірна. Така популярність цієї книги пояснюється  її принциповою важливістю для очищення історичної пам’яті українців, — зауважує редактор відділу «Історія і Я» гезати “День”, один з авторів книжки Ігор Сюндюков. — На величезному матеріалі справді обґрунтована, на всіх сторінках книги виокремлена фундаментальна думка: Україна постала не в 1991 році, і вона не є «молодою країною». Наша спадщина нараховує не одне тисячоліття, і ця спадщина є немислимою без досконалого знання культури й історії Київської Русі. Бо це була наша рідна Українська держава і наша рідна культура. Утворилась вона на наших питомих землях на середньому Подніпров’ї з центром в стольному граді Києві. Це законний предмет нашої національної гордості, бо Київська Русь була найпотужнішою державою тогочасної східної Європи. Не менш важливо, що червоною ниткою через всю книгу проходить порівняння традицій, культури і державотворення Київської Русі та деспотичних традицій Московії, Російської імперії, СРСР та сучасної Росії. Перше – традиція гуманізму, поваги до людини. Друге – безперервна спадщина самодержавства, деспотизму, придушення свободи. Саме тому ми можемо стверджувати, що зміст книги «Сила м’якого знака», виданої 4 роки тому, ані на крихту не став менш актуальним і сьогодні. Ми всі маємо намір розвивати ці думки, які були закладені у видання,  і вже це робимо».

Нагадаємо, що у книзі відбувається історичне заглиблення у часи Київської Русі для того, аби віднайти українську ідентичність не лише у політично-державницьких, але і християнських процесах. Що означає «сила м’якого знака»? Насамперед, це повернення до наших українських першооснов, де Київ не «мать городов русских», а «мать городов руських». Із крадіжкою «м’якого знака» у нас, на жаль, вкрали автентичний простір могутньої державницької та християнської традиції, який був фундаментом творення української нації.

 

Дар’я ТРАПЕЗНІКОВА, Софія РУСЬКИХ, Літня школа журналістики «Дня»