На Волині одна з громадських організацій колядує, щоб видати для незрячих дітей бестселер Джоан Роулінґ “Гаррі Поттер”. Люди з вадами зору співали різдвяні пісні і у місцевих штабах кандидатів у президенти, аби привернути увагу політиків і громади до того, що незрячі не мають змоги нормально навчатись.
Вертеп з особливістю“З Новим вас, люди, роком, з новим вас, люди, щастям”, – з такими словами близько десятка дорослих і дітей із волинської організації всеукраїнської молодіжної громадської організації інвалідів з вадами зору “Генерація успішної дії” колядують передусім перед політиками. Колядують, щоб наголосити: кілька тисяч незрячих українських дітей навчаються за художніми книгами, виданими ще за часів Радянського Союзу, а підручниками забезпечені лише на третину.
Закрили друкарню, що видавала періодичні видання для товариства сліпих. Окрім того, школи для сліпих забезпечені підручниками шрифтом Брайля лише на третину. І третє -художні книги для сліпих взагалі не видаються
Б.Мойса
“Ця ідея виникла з інших освітніх потреб. Закрили друкарню, що видавала періодичні видання для товариства сліпих. Окрім того, школи для сліпих забезпечені підручниками шрифтом Брайля лише на третину. І третє -художні книги для сліпих взагалі не видаються. Тобто, діти втрачають, фактично, можливість повноцінного розвитку”, – розповідає керівник організації і один із колядників Богдан Мойса.
Люди з вадами зору підрахували, що на видання 25 тактильних книг зі шрифтом Брайля про Гаррі Поттера потрібно не дуже й багато – 30 тисяч гривень. Вони збирають ці гроші, щоб поділити книги між усіма областями країни, а потім збиратимуть знову вже на щось інше. Вважають, що і діти з вадами мають право читати найцікавіше із сучасного.
Колядники хочуть читати про Гарі Поттера шрифтом Брайля“У цивілізованих країнах, європейських країнах, якщо видається книжка, вона дублюється також і шрифтом Брайля. У нас цього немає. Лише нещодавно почали маркувати цим шрифтом ліки. Слава Богу, що до того вже дійшли, але книги – не видають”, – розповідає вчитель дітей з особливими потребами Віталій Ткачук.
11-річна Алінка бачить погано, але читати любить. Каже, що основну інформацію сприймає від учительки: “Я люблю трохи читати. Читаємо на уроках літератури. Мені всі казки подобаються. Люблю казку про Червону Шапочку”.
Більш-менш доступною для дітей з художніх книг, виданих крапковим методом, є збірка українських народних казок, видана у далеких 1980-их, пише