Що почитати. Рецензії. Новинки

Щоденник не зовсім вагітної дівчини

*

Лу Е. Мулей: роман / пер. з норв. І.В.Сабор. – Х. : Фоліо, 2011. – 223 с. – (Карта світу). Письменник має бути неабияким сміливцем, якщо наважується написати роман-щоденник від дівочого імені, перевтілитися в жінку, бо не так уже й просто жінкою бути. Особливо повнолітньою гімназисткою, хай навіть і не в Україні, а в Норвегії, [...]

Що почитати. Рецензії. Новинки

Скарби Олексія Огульчанського

*

Олексій Огульчанський. Скарб солоного лиману. – К. : Грані-Т, 2012 – 116 с. – (Серія «Українська дитяча класика»).  До сторіччя відомого письменника Олексія Яковича Огульчанського (1912-1996) «Грані-Т» опублікувало повісті автора «Скарб солоного лиману» та «Дарунок Кніповича». Як пише Галина Малик у передмові до книжки, перевидання – «найкращий подарунок письменнику до сторічного ювілею». Але насправді це [...]


Украинская Баннерная Сеть
01-02-2010

Террі Пратчетт обстоює узаконення евтаназії й готовий застосувати її до себе

Один із найпопулярніших письменників Великобританії Террі Пратчетт бореться за легалізацію евтаназії – практики припинення (або скорочення) лікарем життя людини, яка страждає невиліковним захворюванням й відчуває при цьому нестерпні страждання. І якщо такі закони будуть введені, він готовий стати першим, до кого їх застосують.
Саме темі евтаназії, яка повсякчас викликає бурхливу полеміку в суспільстві, сер Террі Пратчетт присвятив Dimbleby Lecture – лекцію, яка щорічно проголошується одним із видатних британців по радіо Бі-Бі-Сі.

Автор „Плаского світу” страждає рідкісною формою хвороби Альцгеймера. Він звернувася до уряду з проханням створити спеціальні суди, які вирішуватимуть долю тих хворих, які хочуть вкоротити собі віку. „Якби я знав, що зможу померти у будь-який день, коли схочу, то кожен день став би для мене дорожчим за мільйон фунтів. Якби я знав, що зможу померти, я б жив. Моє життя й моя смерть – це мій вибір” – вважає Пратчетт.

Террі Пратчетт, автор популярного циклу романів про Плаский світ, вважається майстром гумористичного фентезі. 1998 року письменник був удостоєний звання Кавалера Ордену Британської Імперії за внесок у літературу.
Про свою хворобу Пратчетт дізнався у 59-річному віці, 2007 року. Відтоді він підтримує ідею про евтаназію, проте не припиняє стверджувати, що евтаназія і самогубство – різі речі, пише library.ru.

VkontakteShare
  • http://twitter.com/ol_lis Анонімний

    я б застосувала.

    Власне, не "б", а справді матиму потребу: це я зараз маму мию та вдягаю, а мене мити та вдягати будуть чужі люде. Щось не дуже хочеться!

    Та й від своїх не дуже хочеться, якщо відверто.

    Хто б мені сказав, у якому випадку можна побажати жити в такому стані!.. )))