У Лондоні з’явилася мода на літературні вечори, мало схожі на ті, що проходять в традиційних книжкових клубах, де прийнято серйозно обговорювати прочитане. Послухати оповідачів історій лондонці приходять у несподівані місця і в незвичайних костюмах – наприклад, в піжамах.
У п’ятницю ввечері до дзвінка з маленькою табличкою “Девід Картер. Декоратор” вишиковується маленька черга. В руках у гостей – сумки з піжамами, нічними сорочками і ковпаками: це – дрес-код, якого зобов’язані дотримуватися усі, хто приходить на вечори в 40 Winks, названий німецьким виданням Vogue “найкрасивішим маленьким готелем у світі”. Переодягання (і перевзування – усім відвідувачам видають капці) – невід’ємна частина процесу.
“Головне, що люди можуть в такій обстановці грати. Багато дорослих ні в що не грали відтоді, як вишли з пісочниці. Уміння грати в ігри дуже важливе, це частина людської природи. Коли люди приходять сюди і перевдягаються в піжами, вони скидають звичну оболонку”, – вважає “оповідачка історій” у клубі Рейчел Роуз Рід
Інший чинник, що привертає публіку на такі вечори, – легкість і природність того, що відбувається. “У клубі вам треба говорити з іншими людьми, аналізувати, виступати з позиції літературного критика, думати про те, в який історичний період була написана книга, в якому контексті ми маємо сприймати її зараз, і так далі, – пояснює Рід. – Хороший оповідач може вибиватися з сил, розважаючи історіями публіку. Але ви не напружуєтеся, ви навіть перестаєте бачити самого оповідача і занурюєтеся у світ, про який він говорить”, пише