У Білорусі є дві спілки письменників: продержавна та незалежна. Незалежна створена ще 1934 року, а продержавна (пролукашенківська) – 2006 р. На письменників з незалежного союзу є в певному сенсі заборона.
Про це повідомив голова Спілки незалежних письменників Барис Пятровіч.
“Нам ще далеко до тієї свободи слова, яка є в Україні, тому що маємо лише кілька незалежних видань, які виходять білоруською мовою. Є “чорний список” письменників, яких не друкують у державних видавництвах. Цим письменникам заборонено проводити зустрічі у бібліотеках та навчальних закладах із молодими людьми. Зацікавленість молодих людей і не тільки молодих у таких зустрічах є, але, з іншого боку, люди, які працюють в тих приміщеннях, де ми проводимо зустрічі, ризикують своєю роботою”, – зазначив він.
“Незалежні видавництва не можуть видавати високі наклади книг, тому книги непродержавні письменники видають за власний кошт. Наклади книг, які виходять у білоруських незалежних видавництвах, не надто відрізняються від український: поезія виходить у 300, 500 чи 1000 примірників, проза – 300, 500 чи 3000 примірників. На 10 млн Білорусь цього не є достатньо, але це непогано”, – розповів письменник.
“У Білорусі сфера впливу білоруської мови штучно звужена. У Мінську немає білоруськомовного ТБ, радіо, шкіл, там говорять російською. Білорусько мовне середовище сприймається як опозиційне. На жаль, це почалося тоді, коли до влади прийшов Лукашенко”, – висловився Барис Пятровіч, пише
«Більшість видань в Білорусі державні, як і часописи, вони належать до державного холдингу і видаються провладним союзом письменників. Незалежних видань дуже мало. До того ж, існує чорний список письменників, яких не друкують. Видавництва також мають чорний список авторів. Тому таким письменникам доводиться видаватись у незалежних видавництвах, де маленькі наклади, а відповідно і ніякого прибутку», – повідомив Пятровіч. Незалежні видання заборонено також розповсюджувати, авторам заборонено проводити зустрічі з читачами у навчальних закладах. Державний союз письменників, він же, як каже Пятровіч, «пролукашенківський», створений у 2006 р і налічує близько 400 осіб. Незалежний союз письменників заснований ще в 1934 р, туди входять живі класики, молоді прогресивні автори, яких також десь понад 500.
«Державний союз видає ідеологічно правильні книги, які не користуються великою популярністю. Але саме вони своєю масою виставляються у книгарнях і бібліотеках. Однак, така література – це девальвація слова і звання письменника, що відбиває в читачів охоту читати», – вважає Пятровіч.
Водночас письменник каже, що цензура в Білорусі є, однак вже не така, як при Радянському Союзі, коли книгу читали ще до її виходу. Зараз же цензура діє вже після виходу книги, тому кожен видавець ризикує видати «неправильну книгу» і втратити ліцензію. Раніше, за словами письменника, до союзу включати справді письменників, яких оцінювала відповідна комісія, які зарекомендували себе, видали кілька книг, зараз же у державний союз беруть будь-кого.
При цьому письменник додав, що українську літературу в Білорусі видають значно краще, ніж Білоруську в Україні. Також сюди приїжджає багато українських письменників і видані такі імена, як Андрухович, Іздрик, Забужко та багато інших, повідомляє