Улюблені автори нацистів – Маргарет Мітчел та Сент-Екзюпері

Історик Крістіан Адам склав список книг, які були популярними серед німців у період нацистської диктатури з 1933 по 1945 роки. У своїй роботі “Читання за Адольфа Гітлера – автори, бестселери і читачі в Третьому рейху” він досліджував більше ніж 350 книг, простеживши історію їх появи і популярність серед читачів.

Як зазначає Адам, у Третьому рейху бестселером вважалася книга, що розійшлася накладом у 100 тисяч примірників і вище. Це були переважно романи, довідники, книги з певної спеціальності, солодкаві бульварні романи, збірники оповідань із фронту. На думку Крістіана Адама, популярні в Третьому рейху книги й автори були повною протилежністю книгам і письменникам, які потрапили під заборону.

В умовах жорсткої цензури розцвіла аполітична, досить посередня література, але, з іншого боку, як зазначає Адам, це також показує, що нацистам не вдалося уніфікувати літературу і долучити її до ідеології. Багато в чому це пояснюється хаосом у нацистському державному апараті, де існувало близько 20 органів контролю, при цьому в кожного нацистського лідера було своє бачення, якою мала бути література.

Один із головних ідеологів Третього рейху Альфред Розенберг не визнавав розважальної літератури, вважаючи, що вона створює неправильний настрій у суспільстві. Зі свого боку міністр пропаганди Йозеф Геббельс, навпаки, думав, що в умовах воєнного часу, особливо після того, як почастішали поразки на фронтах, розважальна література здатна розрядити соціальну напруженість. Видавництва користувалися цією плутаниною.

Якщо залишити осторонь безумовних “лідерів”, таких, як “Моя боротьба” Гітлера з накладом понад 12 мільйонів примірників, “Міфи 20 століття” нацистського ідеолога Альфреда Розенберга (1,3 мільйона примірників), або книгу для юнацтва “Битва за Німеччину” начальника канцелярії НСДАП Філіппа Боулера (1,9 мільйона), популярність яких була обов’язковою, німці читали ті ж книги, що й після війни.

Серед них були “Віднесені вітром” Маргарет Мітчелл (366 тисяч проданих примірників), гумористичний збірник Генріха Сперля “Про це можна спокійно говорити” (890 тисяч), “Вітер, пісок і зірки” Антуана де Сент-Екзюпері (135 тисяч) або збірники порад Йоганни Хаарер “Німецька мати й її перша дитина” та “Догляд за немовлям”, які, як зазначається, продавалися аж до 1987 року.

Освітній портал