Селінджер писав продовження роману «Над прірвою в житі»

Виявлені листи американського класика Джерома Девіда Селінджера (J.d. Salinger), що жив відлюдником з 1965 року, вказують на те, що письменник продовжував працювати над новими книгами. Про це повідомляє The New York Times.

Селінджер згадує про рукописи в листі своєму другу Майклу Мітчеллу, написаному в 1982 році. З листа, відправленого тому ж Мітчеллу в 1994 році, витікає, що він продовжує «наполегливо працювати, майже в той же час, що і раніше».

Три останні листи Мітчеллу, який створив обкладинку для першого видання «Над прірвою в житі», були знайдені його подругою Рут Лінке. Вона продала їх бібліотеці і музею Моргана, де знаходяться ще 11 листів Селінджера до свого друга.

Одне з послань, разом з твором п’ятирічного Моцарта і віршами чотирнадцятирічної Сільвії Платт, пробуде в експозиції музею до 25 вересня. Останні два публіці покажуть уже наступного року.

Дебютний роман Селінджера «Над прірвою в житі» (Catcher in the Rye) вийшов 1951 року. Селінджер опублікував ще декілька книг в 50-х – початку 60-х, проте з 1965 року, коли була опублікована його остання повість «16-й день Хепворта 1924 року», вів життя відлюдника, заборонивши перевидання своїх ранніх творів. Останнє інтерв’ю він дав у 1980 році.

Незважаючи на відмову від участі в публічному житті, в 2009 році Селінджер знов потрапив у ЗМІ, після того, як швед Фредрік Колтінг (Fredrik Colting) написав сиквел до роману «Над прірвою в житі». Селінджер по суду заблокував видання цієї книги. Вже після смерті письменника, в січні 2011 року, його спадкоємці вирішили публікацію книги Колтінга.

У нечисленних інтерв’ю, даних після 1965 року, Селінджер не приховував, що продовжує займатися літературою, хоча і не хоче публікувати свої книги.

Зокрема, його дочка Маргарет стверджувала, що Селінджер «ніколи не переставав писати про сімейство Глассів, що життя кожного з них було продумане ним до найдрібніших деталей, що в сейфах письменника зберігаються невидані рукописи, але він не має ані найменшого наміру видавати їх за життя».
openspace.ru