Нобелівський лауреат з літератури працював психологом у тюрмі та багато мандрував

Цьогорічний нобелівський лауреат з літератури шведський поет Тумас Транстрьомер мріяв стати мандрівником.

«Моїми героями були дослідники Африки – Лівінґстон і Стенлі. Влітку мене відвозили на острови Стокгольмського архіпелагу. Це був мій рай. У 20 років поїхав із другом у Ісландію. Після повернення виявив, що я не те щоб жебрак, але грошей зовсім не мав. 1954-го вийшла моя перша книжка, отримав премію. На ці кошти поїхав у Туреччину, потім на Близький Схід. Зустріч зі світом вилилася в мою другу книжку. Відтоді мандрував постійно. Усе йде з несвідомого. Коли працював психологом у тюрмі, вирішив написати про цей досвід поему. Вона мене не задовольнила, бо була створена заради амбіцій. Згодом міг погодитися лише з кількома рядками того довжелезного тексту про в’язнів-бідолах. Відтоді не думаю над тим, що писати. Воно має саме прийти», – розказав поет. Також він зазначив, що у перших віршах соромився говорити про свої почуття.

«У першій збірці дуже боявся вживати слово «я». У другій воно вже з’являється. Це головна відмінність між моїми ранніми й пізніми віршами – останні повні «я». Це не значить, що в перших творах мене менше. Просто соромився про себе говорити», – розповів Транстрьомер.

«Поезія Транстрьомера пахне свіжим вітром із моря, польовими квітами, хвоєю, горобиною, снігом. Цих запахів неймовірно багато, бо в його творах природа присутня незмінно. Водночас, є й запахи міста – метрополітену, кави, газет», – зазначила поет і перекладач Юлія Мусаковська.
Gazeta.ua