«Веселий цвинтар» у Румунії дивує чорним гумором могильних епітафій

Могила засновника «Веселого цвинтаря» Йона Петраша у Румунії – у самому центрі кладовища, відразу біля церкви. Понад півстоліття тому сільський різьбяр на свій страх і ризик зробив перший дерев’яний хрест і плиту з портретом покійної з дотепним написом.

Родичі небіжчика довго думали, але врешті погодилися саме на таку життєрадісну епітафію. Незабаром веселі надгробки стали традицією для Сепинци, що на півночі Румунії, – місцеві одностайно відмовилися від традиційних пам’ятників. 25 років Йон Петраш виконував цю незвичайну роботу. Перед власною смертю й себе зобразив для надгробка з такими словами: «Тут поховано чоловіка, який упродовж життя нікому не заподіяв лихого».

Як розповів тележурналістам каналу ZIK активіст Союзу українців Румунії Дмитро Коренюк, він знаходив різні записи, серед яких на хресті такий незвичний «Тут спочиваю я, а ти читаєш. А якщо би ти спочивав, то читав би я».

Як справжній майстер, Йон Петраш підготував собі заміну. Тепер колоритні пам’ятники у майстерні, яка знаходиться у хаті-музеї майстра, виготовляє його учень – Думатру Поп. Спершу з характеру чи прижиттєвих звичок покійного обирають щось особливе, прикметне. Далі – текст, малюнок, візерунки – усе неодмінно узгоджується з ріднею, яка за роботу й місце платить немалі гроші. Результати деколи дивують відвертістю. Правила «про покійного або добре, або нічого» ніхто дотримуватися не поспішає.

А активіст Союзу українців Румунії Михайло Тудор побачив такий напис: «Був час, коли я захоплювався напоями, любив випити. Дивіться добре, друзі, щоб не було з вами так, як сталося зі мною».

Поруч з такими «виховними» епітафіями на цвинтарі буквально сцени з анекдотів. Наприклад напис на могилі: тещі – від зятя. «Під цим каменем лежить теща моя. Коли б вона ще три дні прожила, то вічним сном спочивав би я, а читала ці слова вона». Ідея «Веселого цвинтаря» йде від язичництва, коли смерть сприймали радісно, як завершення мук і страждання, перехід у кращий світ. Зараз поховальна церемонія проходить суворо за християнським звичаєм – з жалобним молебнем у церкві та відспівуванням на цвинтарі. Люди починають тішитися згодом, коли могила стає як цяцянка. До нових надгробків усе село йде як на екскурсію. Не один собі мізкує, що ж напишуть про нього.

За словами настоятеля православної церкви у с. Ремети (Румунія) о. Миколи Ковача, на цвинтар заходиш зі смутою, а виходиш з веселим настроєм.

Після прочитаного і побаченого на «Веселому цвинтарі» уже якось спокійно сприймаєш інформацію про те, що щоліта, в серпні, на кладовищі проводять фольклорний фестиваль.Тоді тут співають, танцюють аж до ранку.

Zik