Секрети Нобелівки: Стейнбек був кращим серед гірших, а Андрич отримав премію замість Толкіна

Шведська академія на початку 2013 року розкрила архівні документи, присвячені присудженню Нобелівської премії з літератури у 1962 році. Як пише The Guardian, вибір класика американської літератури Джона Стейнбека виявився компромісним варіантом, його визнали «найкращим у поганій компанії».

У 1962 році на Нобелівську премію з літератури висунули 66 осіб, а в числі фіналістів опинилися п’ять авторів. Крім Стейнбека, на премію претендували французький драматург Жан Ануй, данська письменниця Карен Бліксен і британські письменники Роберт Грейвс і Лоренс Даррелл.

Серед архівних документів виявилися коментарі одного з членів Нобелівського комітету Генрі Олсона, який написав, що комітет потрапив в незавидну ситуацію, оскільки в 1962 році не було очевидного переможця.

Олсон був проти присудження премії Грейвсу, який, хоч і написав кілька історичних романів, все ж був більше поетом, ніж прозаїком.

З яких причин був виключений Жан Ануй, точно неясно. Як відзначає видання, мабуть, на рішенні комітету позначився той факт, що за два роки до того премію дали французькому поету Сен-Жону Персі. Крім того, вже тоді в числі можливих кандидатів на Нобелівку розглядався Жан-Поль Сартр, який отримав її пізніше, у 1964 році.

У підсумку вибір комітету з деякими застереженнями упав на Стейнбека, автора романів «Грона гніву» та«На схід від Едему», якого на той час вже висували вісім разів. Йому вручили премію з наступним формулюванням: «За реалістичний і поетичний дар, поєднаний з м’яким гумором і гострим соціальним баченням». Критики і в США, і в Швеції сприйняли рішення комітету негативно, назвавши його помилкою і зазначивши, що пізні твори письменника значно поступалися в якості його раннім романам. Сам Стейнбек вважав, що не заслуговує на Нобелівську премію.

Згідно з правилами Нобелівського комітету, всі матеріали про присудження премії тримаються в таємниці протягом 50 років. Так, тільки на початку 2012 року з’ясувалося, що в 1961 році на премію, у підсумку віддану Іво Андричу, претендували Грем Грін і Джон Рональд Толкін. Однак комітет вирішив, що «Володаря кілець», «ні в якому разі не можна оцінювати як високоякісну прозу».