Німецька письменниця українського походження отримала літературну премію в 15 тис.євро

Нагородою 15 тис. євро відзначили в Німеччині письменницю 31-річну Мар’яну Гапоненко. Премію ім. Адельберта фон Шаміссо присуджують іншомовним авторам, які пишуть німецькою. Українці її отримують уперше. У романі “Хто така Марта?” йдеться про 96-річного професора-орнітолога Луку Левадського. Останні тижні життя він проводить у Відні, де згадує свою молодість у Галичині. Мар’яна Гапоненко народилася в Одесі. Пише тільки німецькою.

Чим вам цікава ця мова?

— Смак німецької мови схожий на осінь: горіхи, лавровий лист, стиглі яблука, — каже Мар’яна Гапоненко. — Є такі дуже тверді сорти яблук. І часом чути щось свіже — м’яту. А смак самої Німеччини залежить від місцевості. На півночі рибою й мулом пахне, і пісок на зубах. На півдні чути металічний звук дзвонів. А там, де я живу — у Майнці — пахне виноградом.

Своє місце письменнику тут знайти нелегко. Я до цього йшла понад 10 років. Німці дивуються, що є іноземці, які пишуть їхньою мовою. Надто багато конкурентів, адже кожен третій тут хоче видати свою книжку. Це країна, де найбільше читають і пишуть.

Власну поезію одразу почали писати німецькою?

— Так, я в такий спосіб вивчала мову. Складала з незнайомих мені слів вірші й маленькі оповідання. З німецькою культурою вперше познайомилася у дитинстві, з телевізора. Мене дуже сильно налякав один радянський фільм про війну. Так і бачу, як підпалювали хати з бабами й дітьми. Страшний фільм, чорно-білий. Мені він часто сниться. Відтоді німці стали мені загадкою.

Чому ви поїхали в Німеччину?

— Уперше поїхала туди 19-річною, бо отримала літературну стипендію. Не планувала там залишатися. Ще в Одесі я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Він — німець, працює економістом. Прочитав мої вірші в одному німецькому журналі й дуже зацікавився. Дізнався у видавництві мою адресу і написав: хочу познайомитися з поетом. Відповіла: приїздіть в Одесу. Ми час від часу передзвонювалися і нарешті зустрілися. Я з ним розписалася в Кельні. Ми спочатку жили в Польщі та Ірландії. У Німеччині я з 2006 року. У травні переїдемо до Відня. Але паспорт у мене один — український.

То “Хто така Марта?”

— У моїй книжці йдеться про радість і свободу вибору, про дуже стару Європу і про останнього представника зниклого виду людей. Мій герой — орнітолог Лука Левадський народився 1914 року в Галичині, тобто у частині колишньої Австро-Угорщини. Заголовок з однієї газети мені сподобався найбільше: назвали книжку “трагікомічним барабанним стуком”.

У книжці йдеться про політику?

— Є трохи політики й історії. Наприклад, герой їде в таксі повз пам’ятник помаранчевій революції. Обговорює його з таксистом. Левадський дивується, що є тільки платформа, а самого пам’ятника немає. Хотів би бачити на ній хоча б дерево, як символ надії. Таксист каже, що йому подобається ідея невідомого пам’ятника. Цей сюжет мої німецькі читачі розглядають як політичний.
Газета по-українськи