АНН І СЕРЖ ГОЛОН — БАТЬКИ І ПРОТОТИПИ «АНЖЕЛІКИ»

Гюстав Флобер, розповідаючи про свою найвідомішу героїню, стверджував: «Мадам Боварі — це я». І все ж це твердження набагато полемічніше, ніж інше — несказане, але очевидне: Анжеліка і Жофрей, голов­ні герої багатотомного любовно-історичного роману «Анжеліка», — це їх­­­ні автори Анн і Серж Голон. Схо­жість між письменниками та їхніми головними героями безперечна. Од­нак які б карколомні перипетії не відбувалися в житті персонажів, реальні факти з життя авторів часто-густо перевершували вигадку. 

 

НЕПРИБОРКАНА СИМОНА

Відважності та безстрашності у юної Симони, як і у її майбутньої героїні, було більше ніж личить звичайній дівчині. Під час другої світової війни вона вирішила вирватися із окупованої ворогом території й податися на південь, до іспанського кордону. На той час Іспанія здавалася юнці ковтком чистого повітря. Влітку 1941 року Симона вирушила на велосипеді в дорогу — через колишню провінцію Пуату (батьківщину Анжеліки), у якій іще панував дух старовини та консерватизму.
На кордоні окупованої території дівчину заарештували німці — їй загрожував розстріл чи концтабір. Проте Симона не злякалася — показавши свої малюнки, сміливо заявила німецькому офіцерові, що вона мандрівна художниця. Мета ж її подорожі — побачити красу батьківщини. Ошелешений зухвалою поведінкою, офіцер не лише звільнив дівчину, але й надав їй перепустку, резюмувавши: «Оце француженка так француженка!» Зрештою, юна нахаба таки дісталася до Іспанії.
Після закінчення війни дівчина організувала власний журнал «Франція 47», постійно писала оповідання, статті, сценарії. Визнанням її таланту стала премія Guy de la Rigaudie за книгу «Патруль безневинного святого». На отримані гроші невгамовна Симона вирішила поїхати до Конго як незалежний журналіст.
Саме це рішення стало визначальним у її житті, адже там Симона зустріла свою долю.

 

ДВАДЦЯТИРІЧНИЙ УЧЕНИЙ

Чоловіка, якому призначено було зіграти величезну роль у житті Симони Шанжо, звали Всеволод Голубінов. Батько хлопця був російським консулом, тому Всеволод від народження жив у багатстві при дворі перського шаха. Можливо, саме згадуючи ці розкоші, він описував потім у «Анжеліці» багатство Тулузького маєтку графа Жофрея де Пейрака.
Проте життя ні до автора, ні до персонажа не було прихильним. У 1917 році батьки відіслали чотирнадцятилітнього юнака на навчання до гімназії у Севастополі, однак невдовзі підліток опинився сам на сам із охопленою громадянською війною країною. Всеволодові довелося виявити чималу твердість характеру, щоб вибратися із цього хаосу й повернутися до Марселя, де на той час перебувала його родина.
У двадцять років Всеволод Голубінов, отримавши освіту хіміка-геолога, став наймолодшим доктором наук Франції. Але зупинятися не став і невдовзі мав іще сім магістерських ступенів: із математики, мінералогії, фізики, електрики, хімічного машинобудування, геології, радіоактивності. А якщо керуватися англійською приказкою: «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина», — то Голубінов був людиною п’ятнадцятикратно. Ці риси — всесторонню зацікавленість наукою і знання багатьох мов — отримав «у спадок» від автора Жофрей де Пейрак.
Всеволод багато подорожував, адже він займався ризикованою, романтичною і в той же час важливою роботою — працював геологом-розвідником. Вчений добре знав Африку й Азію. Золоте родовище, яке він розвідав у роки Другої світової війни (до речі, Жофрей де Пейрак теж, пригадується, добував золото в Африці), дозволило «Вільній Франції» заплатити борги своїм функціонерам та озброїти армію.
Якось — учений саме працював у Афри­ці — його гостинності попросила молода француженка. Це була смілива, завзята, незалежна журналістка Симона Шанжо — майбутня пані Голон.

РАЙ У КУРЕНІ

Зустріч у Африці вилилася у глибоке взаємне почуття, і незабаром Симона Шанжо та Всеволод Голубінов побралися. Життя в Кон­го, однак, ставало все складнішим. Справи йшли кепсько, і молода родина змушена була повернутися до Франції. Єдиний прибуток маленькій родині приносила творча праця Симони. Доки Всеволод боровся з тими, хто заволодів правами на розробку результатів його геологічних досліджень, Симона написала дві книги про Африку. Тверезо оцінивши свої перспективи, Всеволод змінив фах і почав працювати разом із дружиною. Схема їхньої співпраці була дуже проста: чоловік розповідав дружині про країни, які він мав щастя відвідати, подружжя разом писало статті, а потім Всеволод займався продажем готових текстів.Проте грошей так само катастрофічно не вистачало, адже родина Голубінових розросталася — подружжя мало чотирьох дітей. Тоді Симона взялася до історичного роману. До справи Голубінови підійшли винятково сумлінно: три роки вони працювали у Версальській бібліотеці, займаючись збором інформації, пошуком невідомих документів, вивченням історичних матеріалів. А найголовніше — прототипи для головних персонажів були під рукою: як для енергійної красуні Анжеліки, так і для шляхетного вченого Жофрея. У 1953 році рукопис першого тому із підписом «Анн і Серж Голон» було надіслано чотирьом видавництвам — у Франції, Німеччині, Англії та Італії. Так розпочалася історія «Анжеліки».

 

 

П’ЯТДЕСЯТИРІЧНА ВІЙНА З ВИДАВЦЯМИ

Вигадуючи карколомні пригоди Анжеліки та її чоловіка, Анн та Серж Голон і подумати не могли, що у їхньому власному житті існуватиме не менш складний і напружений сюжет. Це подружжя зрозуміло згодом, після приголомшливого успіху шести томів «Анжеліки» (публікація роману 25 мовами, продаж понад 30 мільйонів примірників у всьому світі). Успішним авторам успішного роману довелося зіткнутися із низкою шахрайств та обманів.
Від авторського гонорару літературне агентство залишало собі левину частку, тому Голони ніколи не були такими багатими, якими мали б бути, судячи з обсягу продажів. На додачу, їхнє літагентство зажадало присвоїти все, що пов’язане із брендом «Анжеліка» — включно з авторськими правами на роман. Аби здійснити бажане, воно почало розповсюджувати чутки, нібито книга про Анжеліку — продукт на замовлення. Автори ж — «письменники другої руки» або «літературні негри», які не мають права претендувати на авторство й звання справжніх письменників.
Звичайно, подружжя не знало про наміри видавництва. Вони щиро не могли зрозуміти, чому статті про них були такими дурними, брехливими і переважно глузливими. Причина проста: за двадцять років слова авторів Анжеліки були автентично відтворені не більше ніж у сімох статтях. Решта ж публікацій були просто нісенітницями, породженими пропагандою агентства.
Нічого Анн і Серж не могли вдіяти й тоді, коли літагент почав створювати «Анжеліку»-клона. З цією метою видавництво навіть найняло Жульєту Бенцоні — результатом «творчості» якої стала серія романів «Катрін», де сюжетна лінія і навіть цілі сторінки були «позичені» у «Анжеліки».
По смерті Сержа Голона у 1972 році агенти вигадали нові плітки: нібито без чоловіка Анн нічого нового не напише. Усі поперед­ні договори про видання книг перебрала на себе інша компанія — літагентство «Ашетт». Вони різко зменшили виплату гонорарів, мовляв «Анжеліку» більше ніхто не хоче читати. Ця французька компанія обмежила доступ книг до легальних ринків франко- і англомовних країн. Проте за спиною письменниці продала права російським видавцям так, ніби автори померли ще в XIX столітті…
Завдяки доньці та кільком впливовим друзям Анн все-таки довідалася правду. Письменниця протягом десяти років шукала докази та відстоювала в суді права на власне дітище. І лише у 2004 році перемогла. Нині ж Анн Голон дописує 14 та 15 частини роману. Цікаво, чи Анжеліка в них теж ходитиме по судах?

Юлія Шеретько

  • Світлана

    Це перше джерело,де я знаходжу інформацію,що Анн виграла справу. Якщо це справді так, я дуже! рада. Мені 16. В 15 прочитала всі 13 томів, які мене вразили і допомагають в житті.Я багато читаю, але тільки деякі книги мені подобаються(не люблю, коли книга написана тількі для заробітку грощей, штампована, зкопійована, без підгрунття. Такою я вважаю, наприклад, Гаррі Поттера з його домовим-гобліноельфом). Ця книга підкреслила і підтримала мій світогляд, вона була одною з тих,завдяки яким склався образ мого майбутнього супутника життя. Чи не могли б ви вказати зсилку, де можна отримати інформацію про сьогоднішне становище Анн Голон і інформацію щодо публікацій останніх томів. З повагою Світланка.

  • Ксюшка

    книга super! Хто почав читати – не зупиниться доки докінця не дочитає!