Ульф Старк про складні теми, необхідні досвіди й Астрід Ліндгрен

IMG_8745

Познайомитися зі Старком-письменником читачі мали змогу ще минулого року, коли у «Видавництві Старого Лева» вийшла його повість «Диваки і зануди». А незадовго до Арсеналу було надруковано книжку «Чи вмієш ти свистати, Юганно?».

«Його проза вистояна, справжня, зворушлива», —  каже перекладачка Галина Кирпа. Мар’яна Савка відзначає: «У книгах Ульфа Старка більше не зовнішнього сюжету, атракції, руку, а, власне, внутрішнього руху, емоцій, насиченості, глибини».

Зустріч із відомим на весь світ дитячим письменником відбулася в перший день Книжкового Арсеналу на сцені «Кафе Європа». Протягом 45 хвилин Мар’яна Савка, Катерина Міхаліцина, Галина Кирпа, Яніна Орлов та Ульф Старк говорили про майстерність письменника, сучасних дітей, літературну конкуренцію і ще багато іншого.

chy_vmiesh_ty_svystaty_johanno_0

Шлях Ульфа Старка до українського читача

Галина Кирпа відкрила прозу Старка українському читачеві. Повість «Чи вмієш ти свистати, Юганно?» пані Галина переклала ще в 1997 році. І вперше уривок із неї було опублікувано на дитячій сторінці журналу «Наша віра» Євгена Сверстюка. Галина Кирпа зауважила, що то був найбільший тираж Ульфа Старка в Україні: 53 тисячі примірників газети. Тож перше знайомство українців із повістями Старка відбулося ще в минулому столітті.

IMG_8673

Повість «Диваки і зануди» вийшли друком 2015-го у «Видавництві Старого Лева». «Коли ця книжка вийшла, я просто розплакалася. Так зраділа, наче видали мою книжку,» — каже Галина Кирпа.

duvaku_i_zanydu_0_0

Ульф Старк — дивак чи зануда?

Мар’яна Савка щодо повісті «Диваки і зануди» міркує: більшість із нас насправді є занудами, але ми боїмося собі в цьому зізнатися. Вона поцікавилася в дружини Ульфа Старка пані Яніни, до кого більше належить її чоловік: до диваків чи до зануд? «Якби він був занудою, я була би мегерою. Це напевне. Ульф із тих людей, із якими легко живеться,» — каже жінка. В нас немає підстав їй не вірити.

Щодо того, наскільки важливо дитячому письменнику бути диваком, Старк зауважує: «Насправді простіше дорослому письменнику бути трошки дивакуватим, адже божевільності, різні вибрики … привертають увагу. А від дитячого письменника сподіваються, що він буде добрим, любити собак, дітей, сидітиме коло свого будинку й питиме лимонад».

IMG_8707

Про відповідальність

Дитячі письменники закладають у свої книжки певні виховні моменти, морально-етичні цінності, тому несуть на собі відповідальність, інколи нав’язану суспільством. 

«Часто ми бачимо, що література — це інструмент виховання, приклад хорошої поведінки тощо. Але я знаю, що коли дітей забагато повчаєш, то ефект буде геть протилежний,» — переконаний письменник. Сам Старк каже, що досі залишається таким: він робить протилежне й чинить навпаки, якщо його намагаються повчати.

 

Звідки брати необхідний досвід?

Дитячий письменник має розуміти, як і про що думає дитина, яким вона бачить світ. Ульф Старк думає, що підтримувати зв’язок із дитиною в собі — це певного роду автогіпноз, самонавіювання. Для цього він практикує відтворення себе, проходження тих шляхів, які він проходив семирічним: «Я прокидався, відчиняв двері, йшов, клав руку в кишеню батькового пальта, брязкав монетками, йшов на кухню, де була моя мама, відчував запах печива, яке вона готує. А тоді, щоби чітко згадати, що бачив той семирічний хлопчик, йшов у ванну, ставав на пальчики перед дзеркалом і бачив семирічного себе у дзеркалі, будучи вже дорослим чоловіком. … Це було би добре робити і вчителям, і батькам. Це необхідно для того, щоб зрозуміти дитину».

Про конкуренцію

У Швеції щороку виходить близько двох тисяч дитячих книжок. І, здавалося б, пан Старк мав би відчувати конкуренцію. Проте він каже, що може собі дозволити заспокоїтися й просто писати, оскільки література — це не фільм, вона потребує часу, щоби текст пережити.

Він не читає лекцій молодим авторам і вважає, що не кожен письменник може бути хорошим вчителем. Щоправда, декілька порад молодим письменникам дав, на прохання Мар’яни Савки: «Я думаю… бути собою — це дуже хороша річ. Авторів дуже багато, й перед читачем постає вибір серед багатьох голосів. Бути собою, подати читачеві свій голос — це те, що може робити письменник».

А ще пан Ульф певен: «Замість того, щоб дивитися, що роблять інші, про що пишуть інші автори для дітей, варто почати з того, щоб завести свою власну дитину й писати для неї».

Письменницька кухня

Письменник із дружиною мешкають у будинку, де в одному кінці — його кабінет, в іншому — пані Яніни (вона перекладає з російської та фінської мов). Тож у першій половині дня вони працюють наодинці. А потім на обіді зустрічаються, обговорюють написане, читають одне одному вголос, дискутують. Фактично вони — найперші літературні критики одне для одного, і подружжю так надзвичайно комфортно.

Ульф Старк твердить: спільне життя письменника й перекладача — це хороше життя й хороші розмови.

Про Астрід Ліндгрен

Астрід Ліндгрен любила Старка, навіть називала його сином. Письменник захоплюється творчістю своєї співвітчизниці, але певен, що не може до неї дорівнятися за силою. Астрід Ліндгрен — це особистість, постать неймовірної величини, до якої, вважає Старк, він іще має дорости.

Про літературні вподобання

Яніна Орлов читати любить усе, окрім детективів. Вона не терпить насильства, тим паче, коли воно стає комерційним. Для неї хороша книжка — це та, яка дає змогу відчути народження заново, пережити якусь емоцію ніби вперше. Кожна хороша книжка мусить бути для читача викликом, емоційним та інтелектуальним. Ясна річ, для цього необхідний високий мовний рівень, вважає жінка.

Пан Ульф відповів коротко: «Я люблю читати хороші книжки». Але додав: «Я намагаюся насамперед писати хороші книжки, для мене це важливо… Але трапляються моменти, коли стає трохи соромно: ти прочитав книжку, тобі вона сподобалося, ти порекомендував її комусь. І потім, коли питаєш, чуєш у відповідь: а мені книжка не сподобалася». Але це теж добре. Кожна книжка хороша по-своєму. Всі не можуть любити однакові книжки… І в цьому є певна магія».

Діти й складні теми

У контексті нинішньої ситуації в нашій країні Мар’яна Савка поцікавилася в пана Ульфа, чи потрібна нам «складна» література, і як же говорити з дітьми про війну, насильство, що поруч, неможливість захистити дитину…

Письменник вважає, що наші автори найкраще знають, як говорити з українськими дітьми на такі теми. При цьому в Швеції зараз схожа ситуація, адже туди приїжджають мігранти з Сирії… «Моя книжка „Сестра з моря“ присвячена цій темі. … Вона про маленьких дітей із Фінляндії, що перебиралися до Швеції, коли у Фінляндії тривала війна. Книжка знову актуальна. А час, що минув після тієї війни, дає змогу говорити про це спокійніше, виваженіше. Час має велике значення».

IMG_8720

Чи важче нині достукатися до дітей?

«Cуспільство змінюється. Батьки, дідусі, бабусі, діти також. Ці зміни зумовлені об’єктивними причинами….Але я також думаю, що попри всі культурні зміни ми все одно читаємо Астрід Ліндгрен чи пригоди Вінні Пуха… І можна писати так, щоби достукатися до дитини.

Я написав „Диваків і зануд“ 30 років тому. Її переклали в Україні. Її ставлять у Москві, жваво реагують. Книжку читають, вона актуальна. Тема сексуальності є важливою і потребує обговорення незважаючи на час, коли ця книжка була створена».

Друг Читача