Нобелівський лауреат Мо Янь: «Я знаю, що зараз є багато болю в Україні»

Протягом доби, з 18:00 13 червня до 18:00 14 червня, вперше в Україні у режимі non-stop у Національній спілці письменників України відбулись цілодобові читання на пошану китайського письменника, нобелівського лауреата з літератури Мо Яня. Захід було спрямовано на утвердження читання в Україні як важливої соціокультурної практики.

У заході взяли участь українські письменники різних поколінь, науковці, викладачі, громадські діячі, перекладачі, студенти.

Під час заходу були прочитані романи «Червоний ґаолян», «Країна вина», «Стражденні перевтілення Сімень Нао», оповідання «Геній». Вперше твори китайського письменника були надруковані на сторінках журналу «Всесвіт».

У своєму зверненні до українських читачів нобелівський лауреат звернувся, зокрема, і до міністра освіти і науки України: «Я хотів би звернутися до міністра освіти України з проханням подумати над важливістю читання текстів, які розширюють уяву дітей. Моя мама була неписьменна. Я був виключений зі школи з політичних причин. Але мій брат залишив чудову бібліотеку мені, і ті книжки змінили мою свідомість і зробили мене письменником. Усі письменники мають бути найкращими, відданими читачами. І я прошу Міністра освіти України зробити усе можливе, щоб включити до шкільної програми такі тексти, які допомагають людям думати, відчувати і уявляти».

Письменник також зазначив: «На початку 1980-х років єдиний шлях для письменника бути надрукованим пролягав через журнали та газети. Я надсилав власноруч чимало творів, які були миттєво відхилені, допоки один редактор зрештою не відкрив мене і не почав зростати разом зі мною. Видавнича платформа значно розгалуженіша зараз. Weibo (специфічний китайський сервіс мікроблогів — прим. перекладача) або текстові повідомлення – також своєрідна форма друку. Більше ми не потребуємо публікування лише за допомогою фізичних носіїв, зокрема, після інтернет-вибуху. Це набагато зручніше. І водночас це дуже допомагатиме молодим авторам, які прагнуть бути опубліковані. Проте тепер постає проблема для видавців: мають бути ті, хто в цих нових платформах шукатимуть для себе молодих авторів, надаючи їм підтримку і допомогу з подальшим просуванням. Важливо, щоб якнайбільше людей читали якісні твори молоді. Цього вечора в іншій частині планети відбувається щось справді фантастичне та магічне.

У майбутньому, думаю, люди, які вивчають історію, звертатимуться до справжніх історичних книжок. Але якщо ви хочете довідатися про давнину, про дуже далекі часи і про те, що люди відчували насправді, у щоденному повсякденні, тоді вам знадобляться інші книжки. Якщо люди читатимуть мої книжки за кілька сотень років, то зможуть взнати про щоденне життя людей сьогоднішніх. Історичні книжки фокусовані на подіях і часах, а література звертає увагу на людські життя і почуття. Думаю, що стільки, скільки живе людство, існуватиме і біль. Я мав чимало болю, коли був маленьким, бо не мав достатньо їжі; я не мав достатньо одягу — це були направду тяжкі часи. Я кажу моїй доньці: «Дивись, що я мав у дитинстві, а зараз ти маєш усе. Тож чого ти страждаєш? Чому ти і досі страждаєш?». Вона відповідає: «Ти думаєш, що якщо люди мають, що їсти і вдягнути, то вони не відчуватимуть болю? У мене так багато домашньої роботи. Я мушу скласти стільки іспитів, і я не можу знайти нормального хлопця. Я думаю, що ці страждання ще гірші ніж ті, які були в тебе, коли ти не мав що їсти». Тож певен, що допоки існуватиме людство, біль і страждання їхніх душ і сердець завжди будуть із нами. Я знаю, що зараз є багато болю в Україні. І мені здається, що це відповідальність письменника допомагати людям розуміти, що нам непотрібні пункти розходження, але пункти розуміння без агресії».

Мо Янь — китайський письменник, почесний доктор філології Відкритого університету Гонконгу. У 2012 році здобув Нобелівську премію з літератури. Його твори за стилістикою споріднені з романами магічного реалізму. Життя сучасного Китаю автор описує без прикрас і замовчувань. Письменник часто вдається до іронії та гумору.

Мо Янь — це псевдонім, у перекладі з китайської означає «мовчи». Справжнє ім’я письменника — Гуань Моє.