Гурт «LosColorados»: «Зазвичай белетристика дуже помічна в туалеті»

*Можливо, паралелі з «Бітлз» можна провести не завжди, але «LosColorados» – теж четвірка, теж «жуки» і теж драйвова команда, яку не переплутаєш ні з якою іншою. Невідомо, чи зможе тетельківецький (насправді тернопільський, але офіційна легенда говорить інакше) гурт стати таким же всесвітньо-культовим, проте чимало фактів біографії «LosColorados» видаються неймовірними. Насамперед це те, що їхній кавер на пісню Кеті ПерріHot’N’Cold («Пісня Каті Перової − Ти гарячий і холодний») в Інтернеті переглянуло вже кілька мільйонів людей, і сама співачка виклала це відео у своєму блозі. Не менш фантастично і те, що провідний німецький канал ZDF запропонував «LosColorados» записати музичну заставку під час трансляції футбольних матчів «Євро-2012» − кавер композиції I Like To Move It. А вже те, що після цього на звукозаписувальній компанії Motor Music, поміченій у співпраці з багатьма серйозними гуртами, аж до Rammstein, було записано перший студійний альбом «LosColorados», і зовсім неймовірно! Він називався Move It і був розрахований на експорт, тому довелося записувати вітчизняний аналог – «Шміраки».

 

«LosColorados» – це Руслан Приступа, Ростислав Фук, Сергій Масикта, Олександр Драчук. Співають усі, та й музичні інструменти можуть змінювати… За речника гурту зазвичай править Ростислав Фук, і на наші запитання він теж залюбки погодився відповісти.

 

– «LosColorados» мають такий собі безтурботний і безпосередній імідж, який не асоціюється з наполегливою роботою. А чи було помічено учасників гурту ще й за таким крамольним заняттям, як читання книжок?

– Звичайно, що ми багато читаємо, оскільки 4-5 днів на тиждень проводимо в дорозі і хочеться деколи просто заглибитись в якийсь інший світ. Кожен з нас має в цьому свій смак. Читання – це, напевно, єдина річ, через яку ми не сперечаємось. Руслан полюбляє щось старе добре пригодницьке типу Жуля Верна, Сірожа повернутий на фантастиці, Лесик читає багато пост-модерну, ну а я люблю стару добру класику і історію.

 

– А ви ніколи не міняєтесь книжками? Не буває такого, що хтось прочитав достойний текст і порадив його іншим? Заважає різниця смаків?

– Міняємось, з Сірожою недавно міняли Стівена Кінга на Ремарка, а з Лесиком Гашека на Джерома.

 

– Ви всі ортодокси читання? Себто віддаєте перевагу друкованим книгам перед електронними та аудіо-версіями?

– Сірожа недавно купив собі електронну книжку, то вона тепер вся заляпана, так і не відівчився від звички лизати пальця перед гортанням. А взагалі так, особисто мені текст на папері набагато краще сприймається, є в тому якась магія.

 

– Є якась книжка, яка подобається вам усім?

– Є, і причому ми ніяк не можемо дочитати її до кінця, називається «Сольфеджіо».

 

– О так, «Сольфеджіо» – страшна книжка! А ще в музичній школі є така химерна дисципліна – музлітература. І не музика, і не література…

– Особисто я обожнював музлітературу, бо там ми слухали платівки замість того, щоби писати ті дурні каракулі.

 

 

– Як ви гадаєте, музикант із книгою в руках – це природно?

– Ну письменники ж слухають музику, то чому музикант не може читати книжки?

 

– Торік ваш гурт завітав на Львівський форум видавців, щоб представити свій перший студійний диск «Шміраки» – український аналог MoveIt, а заодно і пісенник. Які ж враження вивезли ви музиканти, з літературної тусовки?

– Так, ми направду грали на книжковому форумі на підтримку випуску нашого альбому. Ми і раніше грали там на корпоративі для видавців. Враження завжди приємні, постійно привозимо звідти купу літератури.

 *

– Мабуть, у кожного з вас обширна бібліотека?

– Не в всіх. Мені від мого діда дісталось десь 2 000 книжок, він їх все життя колекціонував, на повістці дня питання стелажів, бо старі після ремонту викинули.

 

– Якою повинна бути гарна література, на думку «LosColorados»? Є якісь універсальні критерії?

– Кожна книга повинна нести якусь виховну мету або заставляти задуматись над чимось справді необхідним.

 

– Тобто ви розрізняєте літературу і белетристику?

– Це зрозуміло з перших сторінок.

 

– А белетристика має право на існування? Чи має, але не у вашому читацькому просторі?

– Все має право на існування – зрештою, є люди, які хочуть просто шось почитати для релаксу і потім забути. Зазвичай белетристика дуже помічна в туалеті :).

 

– Ви багато подорожуєте – чи привозите коли-небудь книги в якості сувенірів?

– Буває і таке. Нещодавно привіз собі з Канади величезну канадську енциклопедію на тисячу сторінок, то мав трохи проблем з багажем в аеропорту.

 

– Під час закордонних гастролей часто випадає заходити до тамтешніх книгарень?

– Дуже рідко, оскільки часу не вистачає навіть погуляти по історичних місцях, але якщо десь є закамарок з книжками, то не відмовляємо собі в нагоді.

 

– Купуєте книги іноземними мовами?

– Взяв собі в Німеччині «Фауста» Гете німецькою, правда, ніц там не розумію, швидше для галочки. А так то маю багато англійських книжок, бо навчався на англійській мові в університеті, то деколи підчитую для практики.

 

– До речі, ділите літературу на вітчизняну і зарубіжну?

– Якось до такого поділу думки не доходили. Як у нас, так і в них є сильні і цікаві автори.

 

– А можна з прізвищами? Такий собі список рекомендованих авторів від гурту «LosColorados»?

– З наших завжди обожнював Франка і Коцюбинського, з сучасників – Андрухович. Із перекладних – той самий Ремарк, Джек Лондон, Гоголь, КонанДойль. То перше, шо спало на думку, насправді їх безліч.

 

– Є люди, які зневажають переклади – воліють читати в оригіналі. А як ви ставитесь до перекладної літератури? І чи маєте улюблених перекладачів?

– Чесно, я чомусь ніколи не звертав уваги на перекладачів творів, маю такий за собою грішок. Але коли ти в дорозі, то якось важко читати оригінал, потрібно за собою словник таскати, а це не дуже зручно, враховуючи кількість інструментів.

 

– До речі, доводиться працювати зі словниками, перебуваючи за кордоном? Чи вам відразу виділяють перекладача?

– Ми в більшості випадків спілкуємось англійською, тому я і Лесик перекладаємо хлопцям якісь незрозумілі речення, але вони вже самі багато чого розуміють, тільки сказати не можуть.

 

– Як гадаєте, чому українську літературу мало знають у світі – через її специфіку чи просто за браком піару?

– Думаю, в нас до сих пір брак самоповаги, все життя лежали під кимось, і це відчуття меншовартості проявляється в усьому.

 

– У тому числі в літературі? Можете навести приклади?

– Шевченко. Там скрізь недоля, кріпацтво…

 

– Вважаєте, що він мав би бути більшим оптимістом? 🙂

– Звичайно, Котляревський же був. Оптимізм – це те головне, чого нам, українцям, так бракує.

 

– Отже, все-таки були – і є – і в нашій літературі оптимісти, яких варто продовжувати читати самим і просувати за кордоном?

– Аякже!

 

– У такому разі хто з українських письменників, на вашу думку, має найбільші перспективи бути просунутим? Нашим десантом у світову літературу?

– Напевно, таки Андрухович, то є супермужик!

 

– Чим він може підкорити закордон? Що в ньому є такого, чого нема «у них»?

– Він вийшов із тоталітарної імперії і вміє тішитись життям.

 

– Як вам здається, хто зараз в український літературі робить те, що ви в українській музиці?

– Треба спочатку визначитись, що ми робимо в українській музиці :)).

 

– Ви створюєте її імідж як позитивної, популярної, конкурентоспроможної на світовому ринку і самобутньої!

– Проводячи паралелі, то Жадан молодець ще той.

 

– Жадан якраз останні роки демонструє істинність тези «література + музика = набагато більший ефект, ніж просто література». Він активно виступає з «Собаками в космосі»…

– То для нас велике свято, коли ми разом перетинаємось. Минулого тижня грали разом на Заході, а минулого літа моцно затусили в Берліні.

 

– Вважаєте такий напрямок більш перспективним, ніж просто читання поетами своїх текстів під час виступів?

– Звичайно, шо може бути краще за рухання попою під улюбленого письменника?

 

– А з яким письменником зробив би такий проект – бодай разовий – «LosColorados»?

– Є в мене друг, Микола Шпаковський, він так само має групу, в якій просуває свою літературу, я неодноразово йому в цьому помагав і мене то пре.

 

– Чого наостанок хотіли би побажати нашим читачам?

– Побільше гарної літератури на ніч, ну і про музику не забувайте :)!

Спілкувалася Атанайя Та