Кутюрьє Вікторія Гресь: “Чим старшим стаєш, тим складніше відчути книжковий екстаз”

*

До її точки зору в моді прислуховуються, одяг її бренду носять найстильніші публічні персони, у їхньому числі – нинішня перша леді України та американська поп-зірка Джанет Джексон.

«Другу Читача» пощастило дізнатися про книжкові смаки та літературні вподобання відомої української дизайнерки Вікторії Гресь. Адже вишуканий смак наша непересічна читачка має не лише у дизайні одягу та інтер’єрів.

 

Вікторіє, Ви знаний книголюб, тож де зберігаєте Вашу бібліотеку? 

Як мінімум у мене під книги відведено дві великі шафи. Я не уявляю життя без книг! Пам’ятаю з дитинства, що в нас вдома завжди було багато книг. І, власне, я виросла з розумінням, що в інтер’єрі обов’язково має бути книжкова шафа. Я розроблюю як дизайн одягу, так і інтер’єрів. І завжди лишаю у помешканні місце саме під книги. Звичайно, сьогодні змінилося ставлення до паперових книг… І от знаєте, дивна річ, коли люди висловлюють побажання до дизайну своєї майбутньої оселі, вони завжди згадують про домашню бібліотеку, проте, геть не розуміють, чим її наповнювати. Одного разу я мала замовлення саме зібрати бібліотеку. Ми разом з асистентом пішли до букіністичної крамниці та придбали цілу купу якісної невмирущої літератури: Конан-Дойла, Пушкіна, Толстого, Жуля Верна. Всі книги були ще радянського видання, у красивих дужих палітурках, і додавали оселі атмосфери богемності.

 

Книжці важко потрапити до Вашого кола читання, у Вас же щільний робочий графік?

А у кого він не щільний? Але я завжди знаходжу час на книги, переважно паперові. Не можу звикнути до електронного формату. Читаю у вечірню годину, коли мандрую поїздом чи літаком, на відпочинку. Зазвичай беруся одразу за кілька книг, наразі – Пітера Вайля, Монтеня. Вчора закінчила читати улюбленого Фаулза. Здається, це вже вчетверте я перечитала його роман «Волхв». Я повертаюся до нього раз на півтора року.

 

Чим же він такий особливий?

Фаулз дуже «смачно» пише! Я просто насолоджуюсь мовою! Для мене, певно, як і для кожного, хто любить читання як процес, мовна історія у літературі дуже важлива.

 

Хто ще «смачно» пише?

Бунін, Пушкін, Лєсков. Нещодавно я перечитувала «Зачарованого мандрівника» Лєскова, і доки не перегорнула останню сторінку – не могла відірватися від книги. Для мене повною несподіванкою стала мова… Аристофана. Вона ж чудова! Геть випадково півроку назад я порпалася у батьківській бібліотеці й знайшла «Комедії» Аристофана. Мені завжди здавалося, що це застаріла несучасна література, яка мене не торкне. А виявилося, що це дійсно смішно, цікаво, актуально, до того ж «смачно»! Але коли я називаю його ім’я, на мене дивляться з підозрою – ну кому сьогодні потрібні давньогрецькі комедії?! Це ж так не сучасно! З іншого боку, людські сюжети повторюються, до того ж ми живемо в епоху римейків, тому твори Аристофана зовсім не втратили актуальності.

 

У Вас на поличках можна зустріти переважно класику й виключно «непопсову» літературу?

Загалом, я всеїдна. Не гребую детективами, зрозуміло, це має бути якісний екшн, на кшталт творів Себастьяна Жапрізо. Він автор традиційних французьких детективів. Читаю сучасників. Наприклад, через Ліпскєрова і Сорокіна у нас були книжкові «батли» з Віктором Анісімовим. (Сміється.) Він відомий книголюб, взагалі, коло моїх друзів – це люди, що читають. Сорокін і Ліпскєров – взагалі не мої автори, а от Віктору вони до вподоби. А ще я просто обожнюю кулінарні книги, бо дуже люблю готувати!

 

Хто з них Ваша «улюблениця»?

Все залежить від того, як змінюються мої погляди на їжу. (Посміхається.) В мене велика колекція – від російської класики XIX століття, на кшталт, Молоховець, до сучасних яскравих світових бестселерів. Хоча моя колекція – скромна, якщо порівнювати з колекціями моїх подруг. Мені шкода, що за радянських часів книгам із гастрономії не приділялося достатньо уваги, і ми були позбавлені великого яскравого світу літератури про їжу!

 

Чи траплялися Вам автори, які надихали Вас?

Свого часу це був твір «Сто років самотності» Маркеса. Він мене зачепив. Я зробила кілька ескізів саме по ньому. На жаль, чим старше стаєш, тим складніше знову і знову відчути моменти книжкового екстазу, бо ми стаємо цинічними.

 

З яким автором Ви б прагнули зустрітися?

З Олександром Сергійовичем Пушкіним! Він – любов мого життя і для мене абсолютно реальний персонаж! Я й досі до нього ставлюся дуже ніжно. Моє дитинство припало на радянські часи, коли книжки були дефіцитом. Якщо я й могла поцупити якусь книгу з бібліотеки, то тільки Пушкіна. Одного разу в дитинстві мама зайшла до моєї кімнати, а я рюмсаю. «Що сталося?», – сполошилася мама. «Пушкіна вбили», – крізь сльози проскиглила я. (Посміхається.) Я обожнюю і читати, і слухати аудіоверсії творів Пушкіна. «Онєгіна» у виконанні Валентина Гафта з ранку можу прослухати 28 разів!

 

Розпитувала Анна Пчьолкіна