Даша Малахова: «Не вийшла б із дому без кулінарної книжки!»

malahovaЗ екрану телевізора, завжди весела й усміхнена, ведуча програми «Картата потата» дивує своїми кулінарними здібностями й невичерпною фантазією. Знайдеться чимало охочих скуштувати її шедеври, найкращі з яких потрапили на сторінки авторської книги «Кулінарний щоденник». У тому, що Даша Малахова цікавиться не лише кулінарними книжками, пропонуємо переконатися з інтерв’ю.

– Яку роль відіграла книжка у вашому житті?
– Маю зізнатися, що я не є активним читачем: я не дуже багато читаю, однак саме тому, що дуже люблю читати! Утім, якщо вже читаю, то час в моєму житті спиняється – не можу нормально функціонувати й читати. Я дуже серйозно ставлюся до книжок. Тато з дитинства привчав мене читати. Саме він виховував, формував мій смак у всьому, в тому числі й у літературі. Він завжди підсовував мені якісь книжки. Це були дуже різні видання. Перша моя дитяча книжка була «Король Матіуш І» Януша Корчака. Саме з нею пов’язане ім’я мого сина – Матіуш. Книжка про угорського наймолодшого, найдобрішого, найщедрішого короля Матіуша. Сюжет взято з угорської історії.
Коли я навчалася у школі, то дуже захоплювалася мовами, особливо англійською. Тато завжди давав читати в оригіналі Шекспіра й інших авторів. Через захоплення гуманітарними науками почалися проблеми з точними. Але батько й тут знайшов вихід: підсовував книги на кшталт «Занимательная физика» – щоб я побачила предмет по-іншому. Після цього я з охотою йшла до школи й розповідала всі цікавинки, які вичитала у книжці.
Батьки мене часто брали на гастролі за кордон, звідки ми привозили багато книжок. Найкращим подарунком для мене в дитинстві була книжка. Книга й зараз для мене дуже важлива, вона залишається найкращим подарунком, і не тільки тому, що я сама автор. Кулінарні книжки я збираю, в мене вже величезна колекція – понад триста книг!
– І де ж ви їх усі тримаєте?
– Частина в мене дома, частина в офісі, у студії, частина – запаковані, бо їх неможливо водночас виставити.
– Ви їх читаєте чи збираєте за інерцією?
– Звичайно, читаю! Я з них черпаю натхнення. Нещодавно, на День народження, головна редакторка мого сайту подарувала мені нову кулінарну книгу десертів. Тепер я з цією книжкою просто не розлучаюся: йду на роботу – беру книжку, в магазин по молоко – теж із книжкою. Поки підіймаюся в ліфті, можу трохи її погортати. Для мене книжка – дуже важлива річ.
– Отже, на питання, без чого ви не вийшли б із дому, ви відповіли б…
– …без кулінарної книжки!
Від яких іще книжок ви не могли відірватися?
– Павєл Санаєв «Похороните меня за плинтусом» – проковтнула за один день. Отаку-от літературу люблю, вона дуже легка. Подобаються книги, яким властиві нотки радянського, романтичного радянського, про радянський побут. Навіть не знаю, чому. Ще цікаві твори Бегбеде. Словом, подобається те, що швидко читається. У мене дуже активний спосіб життя, тому більше читаю газети й журнали. Та й коли дома маленька дитина, посидіти з книжкою – це розкіш. Але коли ми їдемо на відпочинок, я завжди набираю багато книжок, можу годинами просто лежати й читати.
– А твори, прочитані в оригіналі, доводилося перечитувати згодом українською? Чи вам уже було нецікаво?
– Переклади читала, але не всіх книжок. Наприклад, як можна було не читати того ж таки Шекспіра українською? Переклади завжди є авторськими, тому мені їх цікаво читати. Як актриса, можу порівняти перекладача з режисером: він може перекласти отак, а може – інакше. Він може надавати ситуаціям, подіям різного відтінку, й ми вже сприймаємо твір крізь призму перекладу. Але не думаю, що твори, перекладені українською чи російською, щось втрачають. Я дуже щаслива, що маю змогу читати в оригіналі.
– Якби була можливість потрапити в минуле й поспілкуватися з письменником, хто б це був?
– Було би дуже цікаво поспілкуватися з Антоном Чеховим, а ще з Анною Ахматовою – просто тому, що вона – жінка, сильна жінка. А з сучасних і попсових – з тим-таки Бегбеде. Я вже мала можливість із ним поспілкуватися, але трішки. Мабуть, це не рахується.
– Хто, на вашу думку, може формувати в людини культ читання?
– Безперечно, батьки. До цього треба серйозно ставитися. Хоча трапляється, що люди, батьки яких не читають взагалі, є завзятими книголюбами. Мій син часто ввечері говорить: «Мамо, давай погортаємо твої книжки про їжу». Ми роздивляємося малюнки, я розповідаю, як називається та чи інша страва.
– Коли ми вже торкнулися дитячої теми, розкажіть про благодійну акцію, яку ви організували для дитячих будинків. Ви звернули увагу на книги, тоді як більшість благодійників обирають солодощі й іграшки.
– Я працюю з різними фондами, і вони із задоволенням приймають від мене все, що я можу дати, – як іграшки, так і книжки. Книги я вибрала і випадково, й цілеспрямовано. По-перше, дітей потрібно розвивати, виховувати. По-друге, видавництво «Махаон», у якому вийшла моя книга, – це дитяче видавництво, і коли я звернулася по допомогу до генерального директора Олега Погрібного, він сказав, що чим-чим, а книгами допомогти може. Книгу читаєте ви, тож читатимуть і ваші діти – це і чудовий подарунок, і чудовий друг. У мене навіть є ідея створити дитячу бібліотеку.
– А що ви готували на Передріздвяному книжковому ярмарку?

– Це були мафіни, які я дуже люблю. Думаю, всім було цікаво побачити, як рецепт із книжки, де є тільки фото, перетворюється на смакоту, до якої можна торкнутися, яку можна з’їсти. Я хочу показати, як просто й приємно готувати. Але ще приємніше – пригощати! Взагалі, готувати під час книжкового ярмарку – чудова ідея. Можна показати, що книжки оживають. Книга – це джерело інформації. Зараз дуже багато говорять про Інтернет, і в мене є свій сайт, проте жоден сайт не може дати асоціативний ряд, здатність гортати сторінки, роздивлятися дизайн і обкладинку, відчути запах паперу. Це все додає тобі бажання творити, розвиватися, а в нашому випадку – готувати. Та передусім – інформація. Тож це прекрасна ідея –показати, як інформація перетворюється на мафіни.

Спілкувалася Анна Богородіченко