Руслана: Книжку «Дика енергія. Лана» потрібно не просто прочитати, а й протанцювати

У житті Руслани Лижичко пісенний конкурс «Євробачення» відіграв визначну роль. По-перше, вона не лише вразила більшу частину Європи, а й примусила українців нарешті сприйняти власну творчість. По-друге, життя співачки помітно змінилося через те, що в її графіку практично перестали існувати вільні клітинки. От зараз вона займається розробкою власного музичного проекту, в основу якого ліг фантастичний роман подружжя Дяченків «Дика енергія. Лана», і в Україну навідується двічі, а то й раз на місяць. Часом дивуєшся: як у такій тендітній жінці тримається такий шалений згусток енергії? Втім, Руслана все-таки спромоглася знайти час, аби відповісти на запитання нашої газети.

 

— Цікаво, який образ із роману Дяченків — «синтетичний» чи «дикий» — Вам особисто ближчий? Який із них відображає вашу внутрішню сутність?
— Обидва образи мені близькі, тому Лана, головна героїня «Дикої енергії», мене й зацікавила. Вона йде від одного життя, синтетичного та штучного, до справжнього, реального, де енергія не має обмежень. Дика Лана — це моя вільна сутність. Проте Лана синтетична близька мені також, бо вона романтична — завжди прагне більшого.

 

— Як довго створювався синтетичний образ для кліпу «Дика енергія»?
— Скажу більше: він ще досі створюється! Загалом уже півроку минуло відтоді, як ми почали розробляти образ синтетичної Лани. Моєю метою є послідовне втілення образу головної героїні роману, а це означає щось зовсім інше, ніж просто змінити імідж. Адже я роблю спільний проект із подружжям Дяченків, реалізую їхній роман у своїй творчості, тому мені потрібно було створити таку Лану, як вона є в романі. Допоміг мені в цьому молодий український дизайнер Андре Тан. Але я повторюю: образ іще досі допрацьовується. Те, що всі бачили в кліпі, — суцільний експеримент.

 

— А що виникло спочатку — задум книжки в письменників чи ідея проекту у Вас?
— Марина та Сергій Дяченки спочатку написали книжку. А потім ми зустрілися, й вони розповіли про свої ідеї щодо моєї участі. Українські фантасти відразу зазначили, що прототипом головної героїні роману є я. Назва книжки мені дуже сподобалась, і я погодилася. Ми вирішили, що можемо справді створити щось непересічне — цілий арт-проект. Самі Дяченки визначають свою книжку «Дика енергія. Лана» як роман-ритм. Його потрібно не просто прочитати, а й відчути, побачити й навіть протанцювати. Марина і Сергій дали ідею, яку я хочу разом із ними перетворити в цілу філософію, стиль життя.

 

— Зараз серед музикантів модно самим писати книжки. Чи пробували Ви братися за перо ? І чи плануєте в майбутньому видати свої спогади — щось на кшталт мемуарів?..
— Моє життя надзвичайно насичене подіями — це правда. Я інколи навіть не встигаю над усіма ними замислитись. Але це й добре — залишається тільки головне. І якби я щось узялася писати, це був би роман про найважливіше. Цілком можливо, що я коли-небудь видам щось на шталт мемуарів, але все ж таки довірю справу професіоналам — справжнім майстрам слова.

 

— Святослав Вакарчук якось сказав, що «Руслана — це справжній Юлій Цезар, який скрізь хоче встигнути». Прокоментуєте?
— Святослав справді так сказав?! Дуже приємно! Що я на це можу відповісти?.. Я бачу музику як ціле життя. Я не просто видаю альбом, я працюю над кожним проектом як над сучасним культурним явищем, у якому є щось рідне, етнічне і водночас дещо креативне, нове, таке, що захоплювало б. Я вважаю, що дуже важливо, йдучи вперед, створюючи щось хітове, не забувати й про минуле, бо воно часом є багатшим за сучасне. І якщо сприймати це як бажання встигнути всюди, то так… я — Юлій Цезар.

Опитувала Тетяна ТРЕТЯК

  • Mary731

    Я ЛЮБЛЮ ЛАНУ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!