Літературний «Свірж» відбувся на повну!

Здається, скандалові навколо фестивалю “Свірж” приділив увагу кожен ЗМІ. Але, на відміну від трьох музичних сцен, які через фінансові накладки припинили роботу вже вранці другого дня фестивалю, саме програма літературної сцени відбувалася всі три дні практично без змін.

 

Здавалося б, свіржівських фестивальників просто нереально було б заманити туди, де з 31 липня до 2 серпня відбувалися літературні читання. По-перше, через великі обіцянки трьох музичних сцен, де мали виступати не тільки улюблені українські гурти, а також довгоочікувані зірки світового масштабу – Ніно Катамадзе й Сезарія Евора. Адже в час, коли було заплановано літературну сцену, люди воліли відіспатися, щоб уночі цілком віддатися музиці. По-друге, організатори, вочевидь, зосередившись на зірках музичного світу, абсолютно забули про зірок світу поетичного, не запросивши нікого із т. зв. «великих». Однак, незважаючи на «тьмяну» програму, літературна сцена на «Свіржі» щодня збирала безліч народу, який приходив не просто полежати в затінку й випити імбирного чаю, але й цілеспрямовано послухати поезію – майже як у добрі старі часи, коли поети збирали стадіони, чи не так? З тією різницею, що сьогодні вони збирають поляни.

 

 

Натомість літературний «Свірж» запропонував із десяток молодих угрупувань, одні з яких – більш відомі загалу (скажімо, такі як «Остання барикада», «Західний фронт молодої поезії» і «Севама»), інші чи не вперше про себе заявили на заходах подібного штибу. Так, враз у поетичній «тусовці» опинилися об’єднання з досить цікавими назвами – літературний гурток імені І. Драча «Дуля з маком», «чотиричленний літературно-селянський екстремістський союз імені Зої Космодем’янської і Віталія Котика» із простою назвою «Плита», всеукраїнський літературний проект «Без фільтра», який, за словами його голови Влада Клена, можна було би спокійно перейменувати на «З бодуна», а також літературна студія «Лесин Кадуб», буцімто неформальне літературне об’єднання «Ротонда» і полтавські поети, що, вочевидь, усе ж таки вирішили заявити про себе (менше ніж рік тому на сайті «ЛітАкцент» точилася запекла дискусія про те, чи є взагалі на Полтавщині літературне життя – і ось результат: принаймні поезія є!). Не знаю, як вам, а мені цей перелік нагадав сторінки з історії української літератури 20-х років: величезна кількість талановитої молоді, яка не боїться експериментувати як із тематикою, так і з формою вірша, яка ставиться з іронією до власної творчості або ж, услід за відомим авангардистом Михайлем Семенком, вважає себе «пупом землі».

 

 

Найцікавішим і найбільш яскравим з-поміж маловідомих літературних угрупувань можна сміливо назвати проект «Без фільтра». Він з’явився торік зовсім випадково, напередодні «Київських Лаврів». На додачу до відомих «київської-житомирсько-смолоскипівської», «харківської» та «станіславівсько-львівсько-ужгородської» «тусовок» з’явилася спільнота, що сформувалася переважно зі східноукраїнських поетів (миколаївських, запорізьких, дніпропетровських, криворізьких, херсонських), а також вінницьких і навіть київських, які не мали іншої можливості для виступу. «Потім ми зрозуміли, – розповідає теперішній куратор проекту Влад Клен,  – що «Без фільтра» – це не просто «лейба», а можливість для талановитих людей заявити про себе незалежно від мови, якою вони пишуть – хай то буде російська чи щира українська – без різниці. Ми ніжно називаємо себе «всеукраїнською родиною».  Зрештою, нас усе більше й більше: спочатку було осіб із двадцять, а зараз ми плавно рухаємося до сорока, адже з’явилися молоді пагони, ті самі, про які колись співав Боріс Ґрєбєнщіков: «Где та молодая шпана, что сотрет нас с лица Земли». Зараз готується альманах під назвою «Спам», де представлені майже всі, й можна буде спокійно передавати справу та йти на заслужений відпочинок». Не знаю, що зробила зі слухачами молода поетка Катя Самсон (гадаю, все просто: вона шаманка й просто зачарувала всіх своїм поетичним «камланням») – таких овацій не зірвав навіть «хедлайнер» першого дня Дмитро Лазуткін! З-поміж дещо одноманітної манери читання багатьох членів різних «тусовок», Катю вирізняє манера читання  відомого російського артиста Євґенія Ґришковця – безпосередність і театралізованість виступу, трохи наївні, проте такі чарівні РИМОВАНІ вірші! Щось схоже можна почути на виступах ніжинського гуртка «Сантиметри» – щирість, наївність і така рідкісна на сьогодні рима.

 

 

Зрештою, будь-який фестиваль – це передовсім свято різноманіття, свято, що дарує слухачам/глядачам можливість з-поміж величезної кількості представленого вибирати те, що цікаве саме для них. І якщо так, то літературний «Свірж» себе майже виправдав, надавши слово нікому не відомій молоді. Особисто мене найбільше потішило саме те, що все більше й більше в молодій поезії (здебільшого в тих, хто називає себе складним терміном «двітисячідесятники») звучить рима. Ні, я не маю нічого супроти всіма улюблених верлібрів, однак, чесно кажучи, гадаю, що не одній мені вони вже трохи приїлися. Новизна форми пройшла – знову хочеться нового, і ми повертаємося до рими, майже «до джерел», як закликав свого часу неокласик Микола Зеров. А значить – і в поезії в нас усе буде добре.

 

Христя Нечитайко, фото Марії Гришко