IV «Київська барикада» оживила Юрка Покальчука

Навіть неозброєним оком можна було помітити: цьогорічна, четверта «Київська барикада» – це щось зовсім нове серед літературно-мистецьких фестивалів, які влаштовує мистецьке об’єднання «Остання барикада». Насамперед тому, що всі бажаючі щодня – з 17 до 21 травня включно – могли спостерігати за заходами фестивалю у прямому ефірі на «5 каналі» (не за всіма, але прес-конференції та концерти регулярно потрапляли до ефіру).


У наші часи інформаційних воєн прямий ефір – то велика сила! Саме завдяки йому у рамках «Київської барикади» концерт на Софійській площі за участі гуртів «Тартак», «Скай», «Танок На Майдані Конго» таки відбувся. Напередодні стало відомо, що у міліції раптово з’явились трохи дивні додаткові претензії до організаторів, тому фура з обладнанням просто не могла потрапити в потрібний час у потрібне місце. Пристрасті вщухли після того, як Олесь Доній під час прес-конференції в УНІАН поскаржився на тиск міліції: машину пропустили, сцену нашвидку змонтували, на якості звуку пригоди організаторів не позначилися. До речі, кількість технічних накладок на «Київській барикаді» взагалі була рекордно низькою – ось тобі й анархісти!

Четверта «Київська барикада» має і ще одну відмінність від усіх попередніх: вона носить ім’я Юрка Покальчука. Майже живою його постать була на двох заходах. Спочатку, як це цілком закономірно, на презентації диску «Пако і друзі». На цей захід прийшло людей набагато більше, ніж міг вмістити підвал клубу «Купідон», але атмосфера все одно була теплою і затишною – митці, котрі начитали вірші Пако на диск, прийшли почитати їх ще наживо, а принагідно і розповісти щось своє особисте про Покальчука.

А на кульмінації «Київської барикади» – «Ночі поезії» – Покальчук прочитав два свої вірші з великого екрана, встановленого поруч із пам’ятником княгині Ользі. Усі інші поети та барди виступали біля підніжжя цього пам’ятника, і Пако стояв на тому самому місці, що й усі. Ефект присутності був вражаючий! Покальчук чудово вписався в товариство. До того ж, на «Ночі поезії»  перед імпровізованою сценою зі свічок було викладено слово “ПАКО”

Товариство на цьогорічній «Київській барикаді» було таким, що ні в казці сказати, ні пером описати: Сергій Жадан, Іван Малкович, Оксана Забужко, брати Капранови, Олександр Ірванець, Лірник Сашко, Едуард Драч, Артем Полежака, Андрій Кокотюха… і це лише початок списку! Проте людиною, на якій усе трималося, був легендарний Олесь Доній. Звичайно, радісно, що нарешті йому підставили плече люди не лише небайдужі, а й небідні – Благодійний фонд Петра Порошенка та Міжнародний благодійний фонд «Моя Україна». Доземний їм уклін – і хочеться сподіватися, що ця допомога стане доброю традицією, започаткованою на наших очах!

 

 

Олесь Доній, голова оргкомітету: Мета нинішньої «Барикади» – та сама, яку ми ставимо завжди: пропагувати сучасну українську культуру, зокрема літературу. А від трьох попередніх вона відрізняється потужною інформаційною підтримкою: долучились кілька телеканалів, особливо «5 канал», і це був не просто ефір роликів (хоча і це теж), а надання прямих ефірів для учасників – літераторів, музикантів… Таким чином, ми змогли донести інформацію про те, що відбувалося на фестивалі, до широкого загалу. Тому цей фестиваль більш успішний, ніж усі попередні.

Із дрібних приємних для мене моментів – я дуже тішуся, що ми видали диск Пако. Ми попросили друзів Пако начитати його вірші – і вони читали, як свої: Подерв’янський – як вірш Подерв’янського, Пантюк – як вірш Пантюка… Це просто ураган! Я часто надзвичайно самокритичний, але диск вийшов настільки душевний, що навіть я вражений (сміється)

Атанайя Та