«Вас вітає «Трипільське коло – 2011», стихія БОЛОТО!»

У цьому жарті, який лунав із Малої сцени фестивалю, була лише частка жарту, а решта – правда. Хоча офіційно стихією фестивалю вважалося повітря, погодні умови внесли корективи і в розклад заходів, і у кількість відвідувачів. З огляду на них діяльність літературного майданчика на «Трипільському колі» можна кваліфікувати як напрочуд успішну. Іноді поети та барди навіть переміщувалися на Малу сцену – не тому, що всі охочі послухати поезію не поміщалися на виділеному просторі, а тому, що внаслідок численних накладок треба було закривати «дірки» у програмі, а літератори ідеально підходять для цієї мети через свою мобільність і технічну невибагливість.

Власне, фестиваль «Трипільське коло» майже відразу став культовим, але спочатку література на ньому не була присутня. Уперше літературний майданчик з’явився на «Трипільському колі» торік – досвід був не дуже вдалий, як це часто буває з першим досвідом, але цього року організатори врахували всі свої помилки і зробили чималий якісний прорив.

 

Світлана Богдан читає під барабанну імпровізацію

 

Нагороди за стійкість серед літераторів, безумовно, найбільше заслуговують Світлана Богдан і Тала Пруткова, які читали свої вірші всі чотири дні фестивалю за будь-якої погоди. Хоча інші поети теж щедро ділилися драйвом – особливо хочеться згадати Оксану Самару та Ірину Ліву, а також Валентину Захабуру. Чудовою прикрасою літературного майданчика став четверговий виступ бардів – Олесі Рой з гуртом «Телері» та Атанайї.

Олеся Рой та гурт «Телері»

 

Самі читання набували досить своєрідних форм, синтезуючись з іншими видами мистецтва – фаєр-шоу, трайблом, імпровізацією на барабані… Результат таких поєднань не завжди був кращим за їхнє окреме існування, але принаймні звинуватити літературну програму в надмірному консерватизмі не випадає.

Серед інновацій літературного майданчика – казкотерапія, книготерапія, майстер-класи з художнього читання та сценічної мови, а також… ворожка! Але не проста, а літературна – вона ворожила за допомогою художніх текстів, закликаючи у такий спосіб людей на літературну сцену.

Звичайно, було проведено і кілька більш традиційних заходів – зустрічі з письменниками та літературні дискусії. До роботи майданчика долучився журнал «Дніпро», провівши два аукціони на знання української літератури, та журнал «Країна», який виступав як фан-клуб письменниці Олени Захарченко. Проте літературні дискусії теж мали свою родзинку: після словесних баталій учасникам пропонувалося вирішити спірні питання за допомогою… грубої фізичної сили – перетягуванням канату!

Літературна сцена збирає слухачів

 

Звичайно, літературні заходи не могли відбутися без відомих імен – програма заходів включала Богдана Жолдака, Євгенію Кононенко, Марину Соколян, Дмитра Лазуткіна… Але, як не дивно, послухати не дуже відомих авторів приходило не менше людей – може, справа-таки в цікавих текстах, які дійсно було приємно чути?

За все хочеться висловити респект організаторові літературного майданчика – літстудії «Свіча-до-слова». Ну, і побажати наступного року закріпити успіх, а також твердої землі під ногами!

 

Оксана Самара, керівник літературної студії «Свіча-до-слова»:

– Як організатор я повністю задоволена тим, що відбулося. Робота літературного майданчика проходила без пауз. Аудиторія адекватна погоді, але була. Не виникало ситуації, коли поетів більше, ніж слухачів.

Порівняно з торішнім досвідом, коли вперше на «Трипільському колі» з’явився літературний напрямок, цього року все – на голову вище. Нашу роботу було краще забезпечено – наприклад, без тентів буря просто знесла б увесь наш літературний майданчик (хоча іноді тенти доводилося тримати вручну, бо сила вітру зашкалювала). Торік були просто літературні читання, без експериментів, і набагато довші – 2-3 години поспіль. Такий формат складно витримати. Тому цьогоріч літературні читання ми поставили вперемішку з інтерактивнми заходами.

Та й накладки тепер, оскільки це вже не перший досвід, сприймаються спокійніше. Деякі автори, як і торік відмовлялися виступати – іноді за кілька днів, коли вже було надруковано програму заходів, іноді навіть не дзвонили, щоб попередити. Були кадри, які ввечері приїхали, погуляли на концерті, а зранку поїхали, не з’явившись на свій заявлений у програмі виступ.

А от як учасник – ні, я не задоволена літературним майданчиком! Я так замерзла і була така брудна… Сама би в якийсь момент зібралась і поїхала, але, оскільки я ще й організатор,  мусила стояти в багні і тримати намет. Хоча на наступний рік усе одно братиму участь!

 

Надія Діброва

Фото: П. Тацій,
life.pravda.com.ua,
http://vkontakte.ru/club1873008

 

  • Mavka

    До Надії Діброви. Це ви ворожку вважаєте ноу-хау? То я вам скажу, що на КМ таке вже було.

    • Samduracus

      Це цікаво. А у якому році і в якій формі?

      • Mavka

        не довідник тобто)

      • Підтверджую, Ганна Ручай кілька років поспіль ворожить на Країні Мрій, я маю книгу з її автографом, куплену два роки тому (2009) саме після ворожіння ))))

  • Літературна сцена появилася ще на Першому Трипільському колі і започаткувала її Sevama. Вела тоді її Оксана Король. Ми виступали разом із фольклорними колективами на малій сцені. А наступного року була уже інша команда організаторів і вони загнали літераторів у намети. Тому саме такий – наметовий – формат літературної сцени фестивалю Трипільське коло зараз і триває… Не думаю, що цим можна тішитися…

  • Оксана Самара мужньо витримала усі незгоди цьогорічної погоди і прекрасно вела літературну сцену, за що їй величезна подяка. Були чудові слухачі, 2 мікрофони, 2-3 літературні намети, стільці, столики і дружня підтримка.