«Книжковий світ-2011»: Шевченки, діти та бешкетники

Якби ви знали, як прикро бачити згортання книжкового ярмарку! Коли його заходи ще тривають, а видавці вже повним ходом пакують книжки у картонні коробки… Стенди порожніють, зусібіч лунає тріск скотчу, яким заклеюють коробки, а у проходах снують люди з повними візками.

Але якщо намагатися зберігати об’єктивність, то позитивні враження від книжкового ярмарку пробиваються крізь цей гіркий присмак, залишений спогляданням загального демонтажу.

 

Книжковий ярмарок – це насамперед можливість потонути у книжковому морі виданого українськими видавцями. Так, хоча ярмарок таки міжнародний, але левова частка учасників – вітчизняні видавці. І попри їхні традиційні скарги на нестерпні економічні умови, в яких доводиться працювати, асортимент ярмарку вражає. Яким би вибагливим не був відвідувач – а знайти щось собі до смаку усе одно можна було. Тільки дуже складно орієнтуватися в усьому цьому книжковому розмаїтті, обійшовши понад сотню стендів. «Прикормлені» відвідувачі, які намагаються не пропускати жодного такого ярмарку, шукають свої улюблені видавництва, озброївшись планом місцевості – ним можна було розжитися на вході, якщо знайдеш інфоточку. А ось неофітам украй важко орієнтуватися – для них усі стенди виглядають однаково незнайомими, тому навести різкість і вирізнити серед них інфоточку – це вже досягнення. Більшість нових відвідувачів блукають по першому залу виставки, не здогадуючись, що за чарівними дверима з намальованою стрілочкою є ще один зал, де теж є книги, та й більша частина заходів проводиться саме там…

Заходи ярмарку мають на меті привабити відвідувачів, просунути книгу та створити атмосферу. Адже якось нецікаво було б, якби люди просто купували книжки, міняючи одні папірці на інші, еге ж? Книжка ж – не лише аркуші, зшиті докупи…

Звичайно, окремого слова заслуговує безпрецедентний І Всеукраїнський конкурс двійників Тараса Шевченка, який привернув увагу ЗМІ до «Книжкового світу». На Заході цей конкурс мав би вже як мінімум столітню історію, але ні в Радянській, ні в незалежній Україні це нікому на думку не спадало. Відвідувачі ярмарку мали можливість спостерігати дивовижне видовище: два ряди фіналістів, котрі наче зійшли зі стогривневої купюри або старого, або нового зразка:).

Станислав Новак з Чернігова, переможець конкурсу двійників Шевченка, отримав у подарунок подорож на двох до Європи

 

Це була не єдина «роздача слонів» на ярмарку. У суботу відбувся більш офіційний захід – нагородження переможців конкурсу на кращу книгу виставки. Географія переможців особливою різноманітністю не відзначалася – дев’ятнадцять нагород осіли в Києві, кілька поодиноких поїхало до Харкова, Дрогобича, Білої Церкви, Тернополя та Жовкви. Можливо, хотілось би наступного разу побачити не просто сухе зачитування списку нагороджених та вручення диплому, а й бодай стисле пояснення, за якими критеріями було обрано цього переможця. Але це так, думка вголос…

Проте і без цих вручень відвідувачам було що запам’ятати. Наприклад, літературно-музичне дійство Артема Полежаки та гурту «Барабас» у літературній кав’ярні.

Артем Полежака бешкетував разом із гуртом «Барабас»

.

Якийсь диверсант із оргкомітету вирішив, що «Н.Е.П.» (Ніч Еротичної Поезії) проходитиме паралельно з виступом Полежаки, тому між цими заходами було дуже важко вибрати. Тим більше у «Н.Е.П.» брали участь Брати Капранови, Юрій Винничук, Макс Паленко та Келя Ликеренко – хто проти такого встоїть? Тож уклінне прохання до організаторів: не влаштовуйте надалі двох заходів напряму «Поезія та музика» одночасно!

 

Для літераторів-початківців – а їхній відсоток серед відвідувачів виставки традиційно чималий – Сергій Пантюк провів майстер-клас «Як не стати графоманом». Крім того, вони могли послухати своїх більш відомих колег на Г@ківських читаннях. Це теж дуже корисно для становлення творчої особистості та формування гарного літературного смаку!

Сергій Пантюк вчить майбутнє сучукрліт

 

Утім, як і «Змагання глюків-2» – такий собі міні-турнір з українського сюрреалізму під модеруванням Артема Захарченка. Перше подібне змагання відбулося у рамках Форуму видавців у Львові. Цього разу відвідувачі відкритим голосуванням присудили перемогу Олегові Шинкаренкові за його оповідання «Щелепи Пугачової». Щоправда, людей в аудиторії було несподівано негусто – зовсім не так, як під час вшанування пам’яті ста сорока шотландців. Давався взнаки останній день роботи ярмарку – відвідувачі ярмарку теж уже збиралися додому…

Видавці теж намагалися привернути увагу преси та потенційних покупців до своєї продукції. Використовувалося для цього два основних способи: або запросити знану людину, або проявити креативність і вигадати щось нестандартне. Обидва ці способи успішно застосувало видавництво «Навчальна книга – Богдан». Воно запросило на свій стенд Сергія Василюка (гурт «Тінь сонця»), причетного до нового видання творів Кіплінга, здійсненого цим видавництвом.

Вокаліст гурту «Тінь сонця» Сергій Василюк

.

А також влаштувало спіритичний сеанс із Шелом Сільверстейном, книгу якого теж видало, і навіть запросило реальну героїню однієї своєї книжки – ось вона на фото:).

Видавці, як і всі попередні рази, скаржилися на високу вартість орендної площі та низьку купівельну спроможність відвідувачів. Проте насправді вони розуміють, що ярмарок – це значною мірою піар-акція, спосіб нагадати читачам про своє існування. Вийти в нуль уже вважається непоганим результатом. А турки взагалі не продавали своїх книжок – виявляється, вони просто не знали, що тут і торгувати можна:). Либонь, дається взнаки їхній попередній досвід із європейськими книжковими ярмарками. Тому турецька делегація просто роздавала свої книжки, запрошуючи всіх на гостину до Туреччини.

Врешті-решт майже всі видавці залишилися задоволеними і не казали, що більше ноги їхньої на цьому ярмарку не буде. Навпаки – великі надії покладаються на наступний, грудневий, ярмарок. Тим більше й виставкова компанія «Медвін» обіцяє провести його у більш зручному місці, де не виникатиме традиційних незручностей виставкового експоцентру «Спортивний».

Хоча і цього разу заходи книжкового ярмарку вперше вирвалися за межі зазначеного експоцентру. Новими територіями стали книгарня «Є», клуб «Майстер Клас», фестиваль-ресторація «Диван» та клуб «Культ Ра». Якщо у двох перших відбувалися презентації книг-новинок, то у «Дивані» та «Культі Ра» проходило поетично-музичне шоу «Янгольський шабаш» від бешкетників Братів Капранових, божественної Келі Ликеренко та геніального реп-кобзаря Макса Паленка.

Бешкетники Брати Капранови

 

Келя Ликеренко готується до виступу

 

Усі в зборі

.

Найбільше заходів припало на суботу – дитячий день – традиційно найвідвідуваніший. Та й діти не підвели – з’явилися у великій кількості. Причому різного віку – хто ще у «кенгурятниках» та візочках, а хто уже з пірсингом та фарбованим волоссям. І всі вони могли знайти собі заняття.

 

Або почитати вірші та приготувати цукерки з Оксаною Кротюк («Видавництво Старого Лева»).

 

Або подивитися виставу «Мишкові ґулі» за Юрієм Чеповецьким (навчальний театр ляльок «ARLEKin»).

 

Або навчитися робити смачні десерти за рецептами дівчинки Євусі, яка видала свою кулінарну міні-книжку.

 

Або опанувати гарбузовий друк з майстринею Оксаною Капрановою.

 

Або потанцювати на веселій дискотеці від

«Дитячого радіо».

 

Або під художнім керівництвом майстра-теддиста навчитися робити іграшкове ведмежа. Або відвідати майстер-класи з миловаріння та скрапбукінгу. Або погратися з аніматорами. Коротше, було чим зайняти дітей, доки батьки ходять і вибирають собі книжки. Але якби площа дозволяла, багато батьків залишилсь би на майстер-класах разом із дітьми…

А тим часом нагорі фантасти продовжували жити своїм життям, називаючи це «Днями фантастики в Києві». Там теж вручали нагороди – і самого конвенту, і конкурсу «Зоряна фортеця», покликаного підняти саме вітчизняну фантастику на новий рівень. Бо поки що фантасти ділять свою літературу на зарубіжну та російськомовну:).

Оптимістичний фінал цього всього – і ярмарку, і репортажу – видається цілком логічним та історично обґрунтованим. Молодці організатори! Молодці учасники! І відвідувачі теж молодці! Чим тут ще можна закінчити, як не побажанням усіляких гараздів?

 

Репортажі про перші дні виставки читайте тут.

 

Атанайя Та
Фото Христини Приліп