Визначено переможців Міжнародного конкурсу відеопоезії «CYCLOP» (ФОТО, ВІДЕО)

1*6-17 листопада в Києві пройшов третій фестиваль відеопоезії «CYCLOP», на якому відбулося визначення переможців однойменного конкурсу відеопоезії. Окрім робіт, поданих безпосередньо на «CYCLOP», глядачам представили відеоролики миколаївського конкурсу відеопоезії «Батискаф», а також фестивалів Росії, Греції, Аргентини, Канади, Естонії, США, Шанхаю, Німеччини.

 

Організатори цьогорічного «CYCLOP» отримали близько 50-ти заявок із різних міст України та ближнього зарубіжжя, географія конкурсу виглядає наступним чином: Київ, Харків, Миколаїв, Черкаси, Донецьк, Хмельницький, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Луганськ та Антрацит (Україна), а також Санкт-Петербург, Москва та Челябінськ (Росія). У період з 16 жовтня по 1 листопада експертною групою конкурсу було затверджено лонг-лист, у який увійшли 30 відеопоетичних робіт. Головні критерії відбору відповідали умовам конкурсу: тривалість роботи не має перевищувати 7 хвилин, відео має бути авторським, робота має бути відзнята на текст сучасного поета.

 

До складу цьогорічного журі увійшли українські поети Катерина Бабкіна, Ірина Шувалова, Дмитро Лазуткін, переможниця «CYCLOP»-2012 Ксенія Калініченко, куратор миколаївського конкурсу відеопоезії «Батискаф» Олексій Торхов та російський поет, куратор Волошинського конкурсу відеопоезії Олексій Ушаков.

 *

Статуетки «CYCLOP»

Під час фестивалю глядачі ознайомилися не лише з лонг-листом «CYCLOP», а й з роботами поданими на Волошинський фестиваль, що проходить у Коктебелі, миколаївський «Батискаф», «ZebraPoetryFilmFestival» (Берлін, Німеччина), «TheBodyElectricPoetryFilmFestival» (Форт Коллінс, Колорадо, США), Фестиваль відеопоезії «ShanghaiTunnelsProject» (Портланд, Орегон, Шанхай), «InternationalFilmPoetryFestival» (Афіни, Греція), Міжнародний фестиваль відеопоезії «Videobardo» (Буенос-Айрес, Аргентина), Фестиваль «VisibleVerse» (Ванкувер, Канада), «SebastianWesmanTeam» (Таллінн, Естонія), Фестиваль відеопоезії «Пятая нога» (Москва, Росія).

 

Окрім того, відбулося представлення експериментального проекту української поетеси Ольги Мідної. Проект «Точка Роси» – це поєднання текстів Мідної, музики гурту Pianochocolate та відеоряду фільмів, відзнятих у форматі сферичного кіно (fulldome) виробництва компанії «FrontPictures» (м. Київ). Цей проект був презентований у київському планетарії і сферичному кінотеатрі Atmasfera 360.

 *

Презентація проекту Мідної «Точка роси»

«На разі не можна сказати точно, чи робив хтось таке із поетів у світі, адже сферичне кіно знімає не така вже й велика кількість людей, і більшість відео не є у вільному доступі, та й переглянути їх можна лише в спеціальному приміщенні, яке має сферичну стелю, тому це важко відстежити. Проте ми спробували – і у нас вийшло! Цікаво було б також відзняти відео спеціально для окремого відеопоетичного ролику у форматі сферичного кіно, але це дуже дорого, потрібна спеціальна техніка, камери, програми, але напрацьований матеріал компанії «FrontPictures» дозволив нам підібрати відео під музику і тексти», – розповіла Мідна.

 

«Сферичне кіно – це революційний жанр кіноіндустрії, в якому бачать майбутнє кінематографа Джеймс Камерон і Стівен Спілберг», – додала поетка.

 

Від себе додам, що сферичне кіно – це дійсно круто та цікаво. Як воно приблизно виглядає, можна уявити, переглянувши трейлер фільму «Созвездия. 10 Шагов Сквозь Небо, шаг второй»:

.

 .

Цікавим було представлення миколаївського конкурсу відеопоезії «Батискаф» куратором Олексієм Торховим. Організатор події не лише показав найкращі відеоролики, а й говорив про проблеми, із якими зіштовхуються куратори фестивалів відеопоезії. Найперше, це неможливість показу роликів у звичайному кінотеатрі, адже це дуже дорого для організаторів, а кінотеатри не особливо йдуть на співпрацю. Також питання «терміну придатності» ролику. Зараз простежується така тенденція – відзнімуть відео і подають його декілька років на різні фестивалі, і ролики повторюються, а деякі на одних і тих же конкурсах займають призові місця. Торхов вважає, що фестивалі мусять домовитися і заносити достойні ролики у загальний «золотий фонд», щоб вони потім не дублювалися, і таким чином визначити їх «термін дії». Також є проблема невиконання учасниками, що подаються на конкурс, попередніх умов конкурсу. Через це деколи дійсно якісні роботи не потрапляють до лонг-листів. У цілому найважливіше не перемогти, а увійти до шорт-листа фестивалю, який буде показаний, – вважає Олексій.

 *

Переможці у номінації «Дебют»

.

Від себе додам, що, окрім створення «золотого фонду», організаторам українських фестивалів відеопоезії можна було б подумати про створення медіа-бібліотеки (щось подібне вже є на офіційному сайті «CYCLOP»), у якій було б зібрано усі відеопоетичні ролики: роботи переможців та учасників, найкращі експерименти тощо. Мені здається, це було б цікаво та корисно, а головне – посприяло б збереженню напрацювань, а то на разі ролики просто розкидані по мережі.

 

Спеціально до «CYCLOP» відео-арт студія «Антресоля» та Ігор Цикура підготували перформанс «Узгоджена випадковість», суть якого полягала у тому, що під час читання поетом текстів на нього проектувалося заздалегідь підготовлене відео. Вийшло досить несподівано, але цікаво.

 *

Проект «Узгоджена випадковість»: читає Мирослав Лаюк

.

Як уже було сказано, представили і контент закордонних фестивалів. Куратор «CYCLOP» Поліна Городиська поділилася своїми роздумами на тему різниці між вітчизняною та зарубіжною відеопоезією: «Є декілька ключових відмінностей. По-перше, різниця у пріоритетах відео та поетичної складової у творі. Закордонні роботи більш орієнтовані на абстрактний, безсюжетний відеоарт. Досить часто це анімація. Так, наприклад, у Аргентині буквальна більшість робіт не містить ані звукового, ані друкованого, ані будь-якого іншого відображення тексту. Чисте відео, експерименти з образністю і її метафоричністю. В той час як наша, чи, наприклад, російська відеопоезія повністю зосереджується на тексті. Слов’янська відеопоезія загалом більш текстоцентрична.

«TheBodyElectricPoetryFilmFestival» (Форт Коллінс, Колорадо, США)

PatrickSheridan «TheBarkingHorse» [02:57]

.

Світова відеопоезія як така (на відміну від української, яка ще тільки формується) вже має якісь традиції. Є серйозні світові фестивалі, критерії добору робіт на які досить високі. Є певні команди та угрупування, які знімають високопрофесійний, виключно відеопоетичний відеоматеріал (чого в нас поки замало). Ну й ще один момент – європейська та, загалом, закордонна поезія переважно верлібрична, наша ж силабо-тонічна традиція накладає на автора відеопоетичного твору певні ритмічні обмеження. Хоча, звісно, експериментального арту й в нас вистачає. Але його, певно, менше».

«ZebraPoetryFilmFestival» (Берлін, Німеччина)

MasahiroSugano «Why I write» [07:33]

.

Журі фестивалю визначило переможця третього Міжнародного конкурсу відеопоезії«CYCLOP». Також окремо відмітили роботи у номінаціях «Дебют», «Експеримент» та «Приз глядацьких симпатій».

Отже:

1-ше місце

Автор: Оля Михайлюк

Назва: «Ніж і Ніжність»

Місто: Київ

Текст: Юрій Андрухович.

Відео: агенція АртПоле.

Концепція: Оля Михайлюк.

Музика: Karbidо.

 

 

2-ге місце (+ Номінація «Експеримент»)

Автор: Олена Самойленко

Назва: «Безсмертна людина» («Бессмертныйчеловек»)

Місто: Антрацит (Україна) – Санкт-Петербург (Росія).

Текст: Дмитро Легеза.

Режисура, сценарій, монтаж, концепція: Олена Самойленко.

Операторська робота: Олена Самойленко, Даша Суржак.

Музика: частина композиції українського музиканта Андрія Ругару (Київ).

.

 .

3-тє місце

Автор: Анжела Богаченко

Назва: «А у вас дім далеко від нас?»

Місто: Миколаїв

Текст: Богаченко Анжела.

Автор відео/режисура: Богаченко Анжела.

Монтаж: Євген Диордіев, Анжела Богаченко.

Актори: Олег Дорош, Анжела Богаченко.

Звук: Віктор Сєлуков.

Оператор, спецефекти: Євген Диордієв.

Художник з костюмів: Наталя Фоміна.

Музика: арт-пост-рок група VEN’ (ВЕНЬ).

.

.

«Приз глядацьких симпатій»

Автор: Максим’як Мар’яна

Назва: «Листи до Бо. Лист перший»

Місто: Львів

Текст: Мар’яна Максим’як.

Відео: з архіву Центру міської історії Центрально-Східної Європи.

Монтування: Тарас Купчинський.

.

Номінація «Дебют»

Автор: Лана Ра

Назва: «Полотно»

Місто: Київ

Текст: Лана Ра.

Режисер: Ангеліна Турська.

Оператор: Катерина Демська.

Актори: Євгенія Нечипоренко, Євгеній Конощук.

.

 .

Для себе я відзначила два ролики: «Жовті ялинки» (Желтые Елки (YellowFirTrees), вірш Мар’яни Головко, режисер Анна Смолій, оператор Віталій Мельник)

 .

та «Скоморохи» Юрія Соломко

.

Перший сподобався якісним відео та звуком, гарним монтажем, оригінальною ідеєю подачі тексту та власне віршем, а другий – тематикою. Більшість поезій були про кохання, метафізичні рефлексії поетів, та інколи зовсім не зрозумілі речі, а у «Скоморохах» автор торкнувся соціальної теми і гарно проілюстрував її відповідним відеорядом – місто, комуналка, транспорт, – повсякдення у всій красі.

 

У цілому вийшов досить не поганий лонг-лист фестивалю, із яким можна ознайомитися на youtube-каналі Litfest.ru.

Роботи радують якісним відео, проте подекуди страждає звук. Є зовсім примітивні за ідеєю ролики, але гарно відзняті, є погані вірші, але з гарним супроводом і навпаки, є відео, які, поєднавшись із звуком та текстом, стають окремим від вірша продуктом, історією. Отже, експеримент із українською відеопоезією триває!

*

Глядачі конкурсного показу

.

Насамкінець пропоную міні-інтерв’ю із куратором Міжнародного конкурсу відео поезії «CYCLOP» Поліною Городиською (яке особливо стане у нагоді тим, хто планує подаватися на конкурс у 2014-му році).

Яка динаміка фестивалю і самих робіт (більша якість творів відео/аудіо, нові теми, експерименти, чи кількісно)?

– Якщо порівнювати роботи 2013 та відео попередніх років – якість відео однозначно зростає. З кожним роком все більше молодих режисерів вирішують спробувати себе у цьому жанрі. От, наприклад, мені відомо, що в одній з луганських академій в якості творчих робіт вже зараз пропонують знімати саме відеопоезію. Поезія – складний, специфічний матеріал. Тож це неабиякий виклик та цікавий досвід для молодих митців.

Я знаю, що вже третій рік ти за свій кошт робиш подію, привозиш журі. Ти так любиш відеопоезію, чи з чим пов’язана «благодійність»?

– Я, зазвичай, уникаю таких питань.) З першого фесту я намагалася шукати фінансування. Але щось мені з фандрайзингом не щастило. Ну й то, на мій погляд, було цілком передбачувано для молодого, маловідомого проекту. Тож перші роки я сконцентрувалася на тому, аби напрацювати фестивалю певну репутацію на доступних та посильних ресурсах. Та разом з якістю закономірно зростає й бюджет фесту. І вже зараз потроху переходжу до наступних кроків розвитку. Впевнена, варіанти виходу завше є, було б бажання та достатнє підґрунтя (стабільність проекту, якість його контенту, культурна актуальність та комерційний потенціал). У нас наявні і бажання, і підґрунтя. Саме час рухатися далі. Ну й добрячий, небайдужий, перевірений фандрайзер – вже точно не завадить. Тож, якщо вам така людина відома, маякуйте, будемо працювати! І, так. Я люблю свою справу.

Чи буде фестиваль наступного року. І які твої побажання до робіт?

– Фест – буде. З огляду на роботи попередніх років, коротко:

1.Тиша – то теж звук. Зверніть увагу на музичну складову у відеотворі. Досить часто за музикою зовсім не чутно поезії.

2. Створюйте своє. Навіщо вам чужий авторський контент (аудіо, відео)? Навіть якщо він мега-крутий. Вас геть нічого не обмежує знайти потрібних людей і створити власний, унікальний.

3. Залучайте у команду професіоналів! Якщо ваш проект має цікаву концепцію, він цілком може зацікавити молодих та не дуже режисерів, операторів, сценаристів т.д.

4. Навчайтеся. Створення якісного відео вимагає серйозного підходу, певних навиків та знання великої кількості нюансів (освітлення, монтаж, композиція, т.д.). Певний рівень обізнаності також допоможе уникнути поширених у відео штампів та прийомів.

5. Експериментуйте. Візуалізація поетичного матеріалу, який часто позбавлений драматургії та є концентратом образів, сенсів, ідей – цікавезне поле для експериментів.

Тож бажаю натхнення!

Текст: Ольга Гончар

Фото: Поліна Городиська