Що почитати. Рецензії. Новинки

Вівці тут не живуть

*

Макс Кідрук. На Зеландію! – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 256 с. Чергова книжка Макса Кідрука зовсім не про овець, як можна спочатку подумати. Дійсно, чим так ваблять новозеландські пейзажі? Звичайно, красивими пагорбами, зеленою травою і отарами, що мирно пасуться на схилах. Це часто зображують в туристичних буклетах. Письменник та мандрівник Кідрук не полюбляє […]

Що почитати. Рецензії. Новинки

12 книжок липня: Армагеддон на Майдані, бомжі Донбасу, казки Лірника Сашка та інше

*

“Друг Читача” підготував 12 українськоих книжкових новинок липня, щоб Вам було, що почитати, що обговорити, над чим подумати і що подарувати. Розпочнімо сьогодні нашу підбірку з дитячих видань, адже їм влітку особливо важливо читати. Дітям українські видавці підготували довгоочікувані казки Сашка Лірника, лісові їжачачі пригоди від Івана Андрусяка, Чаклунські казочки для маленьких та веселі вірші для […]


Украинская Баннерная Сеть
24-07-2008

Знайомтеся: Олександр Жовна, «письменник потойбічного»

Не кожному письменникові щастить ще за життя потрапити до шкільної програми. Також не багатьом письменникам щастить бути знаними за кордоном більше, ніж на Батьківщині. А вже похвалитися тим, що за твоїми творами знімають кінострічку за кінострічкою, на сучасному етапі розвитку сучукрлітпроцесу мало кому дано. Утім, Олександр Жовна міг би похвалитися всіма цими пунктами – але не стане, бо й категоріями такими не мислить.

Та він узагалі не ставиться до своєї літературної діяльності серйозно – каже, що це таке ж чергове серйозне хобі, як свого часу було з колекціонуванням марок, ікон і ретро-автомобілів. Говорить, що він не є особливо плодовитим письменником, і книга "Її тіло пахло зимовими яблуками", презентована 11 липня за діяльної участі групи компаній "Фокстрот" та підтримки газети “Друг читача”, – це практично повне зібрання його творів за останні двадцять років.

 

Сама презентація теж не вкладалась у традиційні журналістські уявлення про цю процедуру: по-перше, відбувалась вона не в Києві, як це зазвичай буває з книжками національного масштабу, а в такому собі Новомиргороді, на кордоні Черкаської та Кіровоградської областей, де Олександр Жовна й мешкає – журналісти, їдучи сюди в спеціально виділеному «Фокстротом» мікроавтобусі, чудувалися: та що ж таке, начебто ж освічена людина, у Києві навчався, міг би зробити хтозна-яку кар’єру, чому ж ми їдемо до нього аж у таку глушину? Це пізніше Олександр Жовна зі сміхом їм розповість, як по закінченні інституту лікарі поставили йому страшний діагноз «виразка шлунка», й, оскільки російською цей діагноз звучав зовсім моторошно, то молодий Жовна вирішив принаймні померти в рідних краях, ближче до батьків – ось і повернувся… А виявилося, що тут і жити можна!

 

Власне, на провінціала Олександр Жовна не схожий аж ніяк: він з однаковим успіхом міг би виявитися мешканцем будь-якого населеного пункту нашої планети включно з Парижем та Антананаріву. Сьогодні те, що він випромінює, заведено називати «харизмою» – щоправда, стосовно Жовни хочеться підібрати якийсь інший, менш заяложений епітет…
   

 

Спочатку журналістів повезли на робоче місце винуватця торжества – до місцевого спеціалізованого інтернату другого профілю (раніше він називався не так завуальовано: «інтернат для глибоко розумово відсталих дітей»). Можна було поспілкуватися не лише з персоналом, а й із вихованцями – сам Жовна неодноразово наголошував, що це «люди з маленьким розумом, але дуже великим серцем». І при ближчому контакті з цим справді можна було погодитися… Олександр Жовна розповідав про те, як його надихають вихованці – адже це паралельний стан свідомості, практично інший вимір…
   

 

Власне, на тому, що Жовна – «письменник потойбічного», наголошують уже давно. Він сам розповідає, як знічев’я вирішив написати оповідання, сів і почав, абсолютно не уявляючи, що буде далі: «Лепеха помирав, у нього розкладалася печінка», – а через місяць після публікації оповідання «Спогади», написаного таким чином, помер раніше здоровий чоловік із таким прізвищем. Або, наприклад, те, що після виходу повісті «Кооператив «Зелений папуга», де у фіналі зазначений кооператив згорає, за два тижні згорів реально існуючий однойменний кооператив…
   

 

Оповідання Олександра Жовни «Маленьке життя», яке й увійшло до шкільної програми («тепер мої вчителі говорять: «Дожилися – Жовну вивчаємо!» – ну, я не був зразковим учнем, тому й говорять…»), взагалі має унікальну долю. Воно стало найкращим на конкурсі Міністерства культури України на кращий соціально корисний сценарій. За умовами конкурсу на екранізацію мали знайтися гроші в держбюджеті – однак, звичайно ж, не знайшлися. А оскільки час спливав, і зимову натуру треба було знімати терміново, то «Фокстрот» звалив усі питання на свої плечі – в результаті маємо кінострічку та початок дружби Олександра Жовни з «Фокстротом». До речі, цей самий «Фокстрот», надихнувшись «Маленьким життям», розгорнув бурхливу соціальну діяльність: почав проект «Велике серце маленького життя» для дітей-сиріт, у рамцях якої в 2006 році було проведено Всеукраїнський конкурс творчості дітей-сиріт «Духовний початок: надії та мрії», а в 2007 році стартувала програма адаптації випускників шкіл-інтернатів до соціуму. Так що приклад Олександра Жовни вкотре доводить: перо можна прирівнювати не лише до багнета, а й до більш ефективної зброї останніх модифікацій…
   

 

Загалом за оповіданнями Жовни знято вже чотири повнометражні стрічки – та ще й які! «Ніч світла» Романа Балаяна, знята за оповіданням «Експеримент», стала сенсацією на цьогорічних Днях українського кіно у Франції. Тому не дивно, що режисери наввипередки пропонують Жовні творчу співпрацю – однак він не поспішає, бо мріє екранізувати свої сценарії сам. Адже у «Маленькому житті» він був і режисером… На прес-конференції, що відбулася на мальовничому березі озера після відвідування інтернату, Жовна розповів, що вже готовий до нового серйозного хобі, яке має потіснити літературу, – кіно. Мовляв, ось відкриємо тут власну кіностудію – скажімо «Монте-Крісто» або «Бонавентура» – і самі все знімемо…

 

Атанайя Та

  • http://kabinet.podfm.ru efandy

    Слухайте критичне обговорення книжки Олександра Жовни "Її тіло пахло зимовими яблуками" за участю Віктора Неборака та Ігора Котика в Першому українському літературному подкасті Kabi.net:
    http://kabinet.podfm.ru/my/9/