Як працює художній текст: конспект авторського курсу Володимира Арєнєва

23-24 липня у «Смолоскипі» письменник Володимир Арєнєв прочитав авторський курс-інтенсив «Стратегії письма: як працює художній текст», організатором якого є Центр літературної освіти.

Письменник протягом двох днів ділився практичними інструментами письма, які допоможуть авторам-початківцям створювати художні тексти на якомога вищому рівні. 

Отож, як створити художній текст, який працює? Стисло подаємо тези курсу.арнаєв_800х600


 

Існує низка умов, за яких текст спрацює, і безліч факторів, які суттєво погіршать сприйняття тексту читачем

«Яким чином я збудую текст, який працюватиме на мою ідею» — стратегічне питання, яке має вирішити для себе письменник, коли починає роботу над текстом.

Володимир Арєнєв зазначив: «Усі ми, коли починаємо писати, … не зазираємо до теоретичних книжок. Спершу ми просто вигадуємо якісь історії. … Та ми свідомо чи ні користуємося загальними законами функціонування тексту. Знання цих законів допоможе проаналізувати текст і доопрацювати його».

«Не бійтеся, що ви будете припускатися помилок,» — підбадьорив слухачів письменник.

 

Корені художнього тексту — в давніх обрядах ініціації

Художній текст як щось, у чому є початок і кінець, в чому відбувається певна зміна, виник на основі ініціаційних обрядів, пов’язаних найчастіше з дорослішанням підлітка. Шок, біль — неодмінні психологічні супровідники цих обрядів. Їх проходження чітко фіксувалося в свідомості людей.

Під час обрядів ініціації розповідали історії. Казки та міфи тоді фіксували, відтворювали, поновлювали в свідомості молодої людини певні моделі поведінки. З цього потім виріс художній текст, і функції обряду ініціації він у собі зберіг дотепер. Отож, художній текст — це система, яка містить у собі велику силу.

kurs1

 

Художній текст як носій ідеї

Художній текст різниться від будь-якого іншого тексту тим, що несе в собі певний меседж, ідею. Своїм текстом автор намагається щось сказати. Якщо автор доніс читачеві ідею, можна вважати, що текст працює.

Художня література загалом і художній текст зокрема мають низку функцій. Текст нас чогось вчить (дидактична функція), дає нову інформацію (пізнавальна), впливає на емоції, розважає, наснажує новими ідеями ets. Так само й впливає він на нас на багатьох рівнях. Знаючи про це, письменник розуміє, на яких рівнях він буде «тиснути» на читача. Це своєю чергою вплине на елементи, які письменник відбере для своєї історії, на побудову тексту та його мовне втілення.

Впливати на читача можна на багатьох рівнях, зокрема це:

  • Інстинктивний рівень. Текст впливає на базові інстинкти і має компенсаторну функцію.
  • Емоційний рівень. Будь-який текст, який дає нам змогу пережити сильну емоцію.
  • Сюжетно-розважальний. Коли кажуть, що сюжет «чіпляє», мовиться саме про цей рівень. На цьому щаблі спрацьовує більшість детективів.
  • Ідеологічний рівень. Ствердження певних цінностей.
  • Естетичний рівень.
  • Інтелектуальний. Мета — завірусувати читача новими ідеями чи концепціями
  • Рівень ідеї. Мета — подати певний морально-етичний імператив. Це те, заради чого пишеться твір, головний заряд, й усі елементи тексту працюють на нього.

Текст, збудований лише на одному щаблі, буде певною мірою однобокий. Проте це не означає, що якийсь зі щаблів гірший, а якийсь кращий. «Немає нічого негідного в тому, щоби створювати класні сюжети,» — наводить приклад Володимир Арєнєв. На якому рівні «зачепити» читача й «протягти» до головної ідеї, автор обирає сам.kurs4

 

Голос вашого тексту

У кожному тексті є образ автора, який не тотожний автору, образ читача, або той, до кого апелює оповідач, і оповідач (наратор).

Володимир Арєнєв докладно розповів про типи оповідачів. Ваша історія зазвучить по-іншому, залежно від того, буде ваш оповідач очевидний або прихований; залучений у сюжет чи ні; всезнаючий і всюдисущий чи ні і так далі.

Вибір оповідача також має працювати на вашу головну ідею.

 

Нова точка зору — нова історія

Читали «Гру престолів» або «Дівчину в потягу»? Ці романи чудово ілюструють, як автор працює з точками зору, коли пише розділі від імені різних героїв.

Писати можна з точки зору оповідача або персонажа (персонажів). Точок зору може бути декілька.

Кожна нова точка зору — це нова історія, яка може або додати творові нового звучання, або невиправдано розсіяти увагу читача.

Робота з точкою зору — це робота з простором, часом, мовою та світоглядом. Усе має бути якомога переконливіше й достовірніше. Але будьте уважні: є правда життя, а є правда художнього тексту. Тому писати треба не так, як у житті, а так, щоби читач вам вірив. І будьте готові пояснити потім редакторові, чому ви зробили саме так.

У практичному блоці учасники інтенсиву зачитували свої тексти

У практичному блоці учасники інтенсиву зачитували свої тексти

 

Працюємо з сюжетом

Під час роботи над сюжетом слід постійно себе перевіряти контрольними запитаннями:

  • Про що цей текст? (на рівні ідеї)
  • Про кого ця історія?

«Конкретизуйте, це надважливо», — підказує Володимир Арєнєв.

У сюжеті бажано мати хоча б одного персонажа, на якому читач сфокусується.

Сюжет має містити принаймні одну трансформацію, яка змінить мотивацію героя.

Письменник радить робити собі план, або «поепізодник», де ви розпишете, яка подія і коли трапляється і що в її результаті змінюється.

Сюжет має бути непередбачуваним, містити в собі перипетії та несподівані повороти.

 

Щоби залучити читача у текст якомога ефективніше, Арєнєв радить

  • Інформацію подавати невеликими порціями.
  • Подавати менше, ніж хоче знати читач.
  • Смачніше залишати наостанок.
  • Таємниці не розкривати легким шляхом.
  • У кожній наступній відповіді давати нове запитання.
  • Кожну озвучену таємницю робити подією для персонажів.

 

Конфлікт як спосіб вивести героя з рівноваги й проілюструвати ідею

Конфлікт — те, що стає імпульсом до змін. Це певна річ, подія, людина, ситуація, довкола якої буде з’ясовано певну точку зору. Конфлікт має бути конкретний.

Конфлікт може бути зовнішній (коли, наприклад, виникає протистояння героя зі стихією, державним устроєм, чужою культурою) і внутрішній, коли всі колізії відбуваються всередині героя.

Внутрішній конфлікт може відбуватися паралельно з зовнішнім. Він додає текстові глибини.kurs2

Текст як система перебуває в стані динамічної рівноваги, але автор може і мусить виводити з рівноваги головного героя, щоби показати щось, що проілюструє основну ідею. З цього погляду рух персонажа в тексті нагадує більярдну кулю: автор додає нові фактори-імпульси, й конфлікт розгортається.

Конфліктувати можуть персонажі між собою. В такому разі між ними має бути принаймні дві «точки прикладання»: наприклад, конфлікт емоцій та світогляду; конфлікт професійний та ідейний тощо.

Конфлікт має розгортатися по висхідній. 

З конфлікту персонаж має виходити з логічною зміною. 

Вирішення конфлікту означає певну зміну. Але якщо зміни не відбулося (згадаємо «Стороннього» Камю)? Це спрацює, якщо з контексту ми зміни чекали. Це також добре охарактеризує персонажа.

Під час розгортання конфлікту потурбуйтеся, щоби був альтернативний фактор. Що буде, якщо герой вчинить інакше або не зробить нічого? Невідворотність змін робить текст динамічним і цікавим читачеві.

 

Поради письменникам

Якщо вам бракує часу для письма, виділіть по одній годині кожен день для роботи. Це не складно, але результат того вартий.

Інструмент, яким письменник маніпулює читачем — це мова. Вичитуйте тексти декілька разів, слідкуйте за логікою та грамотністю: сирий текст завжди працює проти вас.

Придбайте тлумачний словник і тримайте його якомога ближче до робочого місця: це ліки від неправильного слововживання.

Гуртуйтеся з колегами-письменниками.

Читайте хороші тексти: так вибудовується внутрішнє відчуття стилю й ритму тексту. І навпаки, не читайте поганих текстів (навіть за гроші, — сміється Арєнєв), щоб не збивати свій внутрішній камертон.

Не стимулюйте себе наркотиками чи алкоголем: потім без цих милиць творити буде неможливо.

Слідкувати за новинками жанру, який вас цікавить, хоча б на рівні рецензій, щоб не винаходити велосипед у власних текстах.

 

Ілюструючи прийоми й методи письма, Володимир Арєнєв посилався на твори таких авторів:

Пітер Вотс, Ієн Мак’юен, Джуліан Барнз, Джордж Мартін, Грем Джойс, Олександр Мітта, Крістофер Пріст, Конрад Лоренц, Джон Ірвінг, Стівен Кінг, Брати Стругацькі, Анджей Сапковський, Станіслав Лем, Джеральд Даррелл, Агата Крісті, Лоуренс Норфолк, Умберто Еко, Антон Чехов, Олександр Пушкін, Микола Гоголь, Лев Толстой та інші.

 

Фото з особистої сторінки Володимира Арєнєва у Facebook

Фото з особистої сторінки Володимира Арєнєва у Facebook

Володимир Арєнєв — письменник, редактор, сценарист, перекладач, викладач, упорядник антологій. Автор 23 книжок («Заклятий скарб», «Душниця», «Порох із драконових кісток» та ін.). Пише наукову фантастику, фентезі, містику, книжки для дітей і підлітків. Твори Арєнєва виходили англійською, литовською, польською, французькою та іншими мовами. Лауреат численних жанрових премій. У 2014 році в Дубліні (Ірландія) на «Євроконі» був визнаний кращим автором книжок для дітей та підлітків.