Найшов Лавкрафт на Кінга

ЗАЧАЄНИЙ ЖАХЧас летить швидко, непомітно. І ось, не встигли автори, редактори і члени журі натішитися виходом у світ збірки горрор-оповідань «Ігри з темрявою», як завершився вже другий всеукраїнський конкурс жаских історій. Тут хочу нагадати: згадана збірка стала результатом першого змагання потенційних окультистів і вбивць-маніяків. А ознайомитися з написаним можете особисто.

Так склалося, поводирем для першого конкурсу стала своєрідна «кінгівська тематика». В принципі, це добре, коли учасникам пропонують певний напрям і показують, на що саме слід орієнтуватися. А у другому конкурсі ідея з дороговказом перевершила найсміливіші сподівання.

Погодьтеся, рівень розвитку помітний лише тоді, коли людина впевнено піднімається від гіршого до кращого. На жаль, в укрліті часто буває навпаки: не всі автори здатні перевершити власні дебюти або принаймні свої перші книжки. З цієї причини, нам, членам журі конкурсу, видалася цікавою ідея підвищити планку для учасників, щоб цьогорічні оповідання були цікавішими і якіснішими. Оскільки минулого року більшість гналася за С. Кінгом, ми подумали: а чому б не зорієнтувати любителів жаского на письменника, у якого вчився сам Кінг? Отак доробок справжнього короля страшного і потойбічного Говарда Філіпса Лавкрафта став компасом для усіх, хто любить лякати.

Буду відвертим. Запропонувавши лавкрафтівську тематику, у нас періодично виникали сумніви: чи впораються автори з таким завданням? Звісно, що не всі конкурсанти наслідуватимуть стиль і теми Лавкрафта, а хто писатиме, у того історії навряд чи обійдуться без Ктулху, Даґона і інших не менш мерзенних і жорстоких істот. А якщо ніхто не відтворить атмосферу і писатимуть суто своє, як у цій ситуації обирати переможців лавкрафтівського жаху? Загалом, питань виникало багато, але їх закреслив один факт: конкурс має розвиватися. І як на мене, краще визнати, що планка надмірно завищена, ніж тупцяти на місці і читати ідентичні до минулорічних оповідки.

Подібні розмисли зникли, як тільки почав читати оповідання. Як і рік тому, одна з мініатюр переконала: все було недарма. Написане настільки вразило і заінтригувало, що можу сказати: якби цю оповідку потай засунути у один з томів Лавкрафта, пересічний читач різниці не помітив би. Згодом зустрів ще кілька схожих і остаточно переконався: ось що означає дати правильний напрям! Люди люблять, коли над ними є авторитет, і конкурс не виняток. А орієнтуючись на кращого, автор починає писати краще, це факт.

Не приховуватиму: як і будь-який конкурс, «Зачаєний жах» мав сильних і слабких учасників. Минулого року я зауважив: багато лякачок відверто гонили зловживанням містичних серіалів. Цьогоріч все було краще, однак без прикростей все одно не обійшлося. Передусім стало очевидно: далеко не всі конкурсанти знайомі з творчістю Говарда Лавкрафта. Хоча, цілком можливо, не останню роль у виборі оповідання для конкурсу зіграла самовпевненість, мовляв, «пишу що пишу і гнутиму свою лінію далі». Особисто я на таке не зважав і фіналістів обирав за наступними критеріями: лавкрафтівська атмосфера, якщо хочете — специфічні нотки, притаманні його оповіданням; вміння не просто зацікавити сюжетною лінією, а заінтригувати внутрішньою загадкою, з якою зіткнувся герой, і до всього залишити місце для роздумів після прочитаного; художність твору і його мова.

Щодо загальних проблем з оповіданнями, так, дехто не зміг відкараскатися від Кінга. Дехто писав відверті пародії на культові романи, наприклад, на «Бійцівський клуб». А були і такі, які не розумілися на тому, про що писали. Нехороше враження до всього склали спроби поєднати величну містику з українською містечковістю. У купі це дало щось схоже на вірш мого приятеля. Щоб описати сільську готику і спосіб життя її адептів, йому знадобилися лише два слова: «Дерть. Дерть. Смерть. Смерть». Отак і з тими оповідками: прикольно і весело. Але це не та реакція, яка має виникнути під час читання лякачок, хіба ні?

Попри все, як і писав вище, рівень учасників виріс. Журі обрало переможців і їх імена доступні загалу. І поки триває святкова катавасія, мабуть, вже є сенс замислитися над тематикою наступного — третього всеукраїнського конкурсу горрору. І от що цікаво: продовжуючи тему авторитетів, як ви поставитеся до конкурсу імені Едгара Алана По?

Що скажете? Подужаєте?

P.S. Імена переможців можна дізнатися тут: http://stos.com.ua/2016/12/30/zachaenyj-zhah-peremozhtsi-konkursu/