Дитячий день “Медвіна” став святом не лише для малюків, але й для дорослих!

Третій день медвінівського книжкового ярмарку анонсувався як дитячий. Тому цілком закономірно, що кількість дітлахів на ярмарку зробила різкий стрибок! Дитяча програма теж набрала максимальних обертів. Журнали «Малятко» та «Пізнайко» цілий день проводили різні заходи для малят, театр «Місто Сонця» влаштував для них казкове читання, а творча студія «Театр для всіх» показав цілий дитячий спектакль «Казка про «Я».

На майстер-класах теж переважали діти. Взагалі-то можна було зранечку посадити малюка на один майстер-клас – і забути про нього до вечора. Адже насправді дітлахи мають потребу вчитися – особливо, якщо йдеться про щось цікаве: власноруч виготовити подарунки із природних матеріалів, осягнути таємницю каліграфії, виліпити щось дивовижне з пластиліну, розмалювати абетку, створити квіткову композицію з бісеру чи виготовити і віддрукувати власний екслібрис. Напрям «Книжка і образотворче мистецтво» сьогодні був на висоті! А перфоманс «Вогняний Знак – написи вогнем у нічному місті» взагалі був новим явищем у ярмарковій практиці. Хоча він не входив до дитячої програми, але тим дітям, які дочекалися темряви на ярмарку, дуже сподобалося!

Політичний напрям проявив набагато більше креативності, ніж у попередні дні виставки. Коли фойє заповнили дівчатка у чорних міні-спідничках та червоних хусточках, закликаючи у гучномовець усіх на мітинг «Уся влада – письменникам!», деякі відвідувачі виставки подумали, що зараз почнеться радянська агітація. Насправді це був винахідливий стьоб! Зазначені дівчатка, а також озброєний червоноармієць та Шаріков із балалайкою (чомусь у вишиванці – організатори кажуть, що це вийшло випадково, але при бажанні можна побачити в цьому дещо більше) толерантно закликали загал поставити очільником не напівписьменне бидло, а справді достойну людину – письменника. І то не кожного… А заодно і презентували книгу Станіслава Цалика і Пилипа Селігея «Таємниці письменницьких шухляд» із серії «Невідома Україна». Відвідувачі мали змогу почути бодай одну таємницю від авторів цієї книги.

Василь Вірастюк сам по собі уже видовище. А коли він починає говорити про літературу – на це видовище треба квитки продавати. Як же він готує із морепродуктів! Покуштувати наслідки його публічних кулінарних вправ із Мар’яною Савкою прийшло не багато людей, а дуже багато. Звичайно, дісталося лише деяким щасливчикам. Зате автографів уже вистачило на всіх!

Журнал «Стіна» у рамках ярмарку влаштував собі бьознік із нагоди першого, п’ятирічного, ювілею. Це був джем із театральними мініатюрами (після цього ще довго діти збирали по залу чорні повітряні кульки), бардівськими піснями, літературними читаннями та іншими цікавинками. Приємно, що привітати ювіляра прийшло чималенько шанувальників. (Нехай вас не вводить в оману банер недержавною мовою: «Стіна» просто вирішила, що ярмарок же міжнародний, а в житті попри задекларовану двомовність лише п’ять тисяч її тиражу виходить російською – та й залишається за місцем друку, у Білорусі. А решта тридцять  тисяч – українські! Респект, респект…)


Інтернет книжка – не ворог, а нові можливості. Треба тільки навчитися правильно користуватися електронними ресурсами. Напрям «Книжка та інтернет» потішив зокрема презентацією сайту «Автура» (завдяки йому автори мають технічну можливість популяризувати власні твори через інтернет, а також відкрити багато додаткових опцій) та поетичними читаннями авторів сайту «Г@к».

Дні фантастики сьогодні урочисто закрилися, встигнувши під завісу провести велику кількість творчих зустрічей. І то з письменниками, визнаними у світі – Олді, половиною тандему Дяченків, Анджеєм Сапковським… Проте сама церемонія закриття не передбачала нічого фантастичного: зачитування імен переможців та вручення їм статуеткок незрозумілої планети. Зате цих імен було дуже багато! Уже після офіційного закриття відбувся спектакль аніме-групи Fighting Dreamers «Тремтливі пелюстки сакури», позначений у програмах заходів двічі – і як «фантастичний», і як «театральний».

Попри всі технічні накладки виступ гурту «НеДіля» у ритмі книги відбувся! Це була співана поезія від Едуарда Приступи. Так що напрямкові «Книга і музика» теж за третій можна поставити день «зарах».

Деякі письменники самою своєю присутністю перетворюють будь-який день на подію. Ірен Роздобудько роздавала автографи – і цього достатньо, аби порадіти з факту її появи на ярмарку!

Дискусія «Книга та кар’єра», присвячена сучасним уявленням про можливості та обмеження побудови кар’єри в Україні, а також впливові правильних книжок на результати, що демонструються людиною, чомусь не викликала особливого ажіотажу серед відвідувачів виставки. Чи то ніхто в Україні будувати кар’єру не поспішає, чи то не вірить у здатність книжки в цьому допомогти… Проте організатори ярмарку чесно дали можливість подискутувати, а не лише подивитися на нові книжки та затаритися автографами. Можна було навіть поговорити на тему «Чи потрібна в Україні культурна журналістика? – літклуб «Маруся» влаштував і таку дискусію. Тут охочих було більше, але нічого конструктивного поки що ця дискусія не мала. Ну, хоч думками обмінялися…

Марія Матіос неперевершена! Пересвідчитись у цьому могли всі, хто прийшов на творчу зустріч із нею. Говорила пані Марія дуже щиро, безпосередньо, розумно і сердечно водночас. Така відкритість для п’ятдесятирічної мешканки мегаполіса (нехай навіть вона виросла в екологічно чистих умовах) у наш час видається чимось дуже дивним… Ще вона в житті виглядає значно молодшою, ніж на власних фото.

Кульмінацією третього дня став довгоочікуваний ВІП – вечір іронічної поезії. Ви тільки вчитайтесь у ці прізвища: Артем Полежака, брати Капранови, Сергій Пантюк, Юрко Позаяк, Пістончик, Сталкер… Не дивно, що всі бажаючі не помістилися на лавах – половині довелося слухати поезію стоячи. Проте це нікого не бентежило. Поезія, що лунала, була водночас потужною, дотепною і напрочуд ліричною. Хіба що Пістончик (він же Сергій Прилуцький) мав би читати свої вірші втричі повільніше – білоруська мова прекрасна, але на такій швидкості пересічному українцеві її важко розібрати.

Атанайя Та

Фото Андрія Капранова