Медвінські «Фантастичні дні» 2010

Доводилося чути думку, що міжнародна конференція «Дні фантастики в Києві», що відбувалася паралельно з ярмарком «Медвін: Книжковий світ-2010» – це намагання фантастів протиставити себе так званому мейнстрімові і показати, що вони «нє што-лібо как, а как-лібо што». Проте насправді ярмаркові та фантастичні заходи врешті-решт виявилися взаємопроникними – час від часу відбувався обмін аудиторіями та письменниками, а деякі заходи зазначалися в обох програмах паралельно.

На відміну від ярмарку, що був переповнений новаціями, набір «фантастичних» заходів залишився досить традиційним – доповіді, творчі зустрічі, дискусії. На окрему увагу серед них заслуговує круглий стіл «Чому молодь мало читає книжки» – адже там зібрався весь цвіт фантастики: Г. Л. Олді (обидва), Володимир Арєнєв, Михайло Назаренко, Сергій Дяченко, Анджей Сапковський та інші письменники, яким не випадає скаржитися на брак читачів. Однак метри завзято обговорювали проблему читання і думати-гадати, як би сучасну молодь та залучити до читання. Зі знаменитих вуст пролунало багато розумних думок, цікавих пропозицій (до речі, деякі з них тим часом на всі заставки втілювалися у ярмарковому залі, абсолютно реально і зовсім не фантастично) – і все чудово, якби присутня молодь періодично не перепитсувала: А З ЧОГО ВИ ВЗАГАЛІ ВЗЯЛИ, ЩО МИ МАЛО ЧИТАЄМО КНИЖКИ? Проте метри тільки відмахувалися від таких «незручних» запитань.

Утім можливо, причиною тут були не стільки ідеологічні, скільки технічні проблеми (експерти зійшлися на думці, що це був коньяк). Саме тому при спілкуванні з фантастами часто була помітна неадекватність, а дехто з них навіть поводився, як істота з іншого виміру. Таких ввечері проводили до готелю, тримаючи попід руки. Звісно, можна зрозуміти Анджея Сапковського, який при цьому голосно співав російські народні пісні – цивілізована Європа далеко, а з нею разом і жінка, родина та папарацці. Проте нашим землякам не завадило б бути стриманішими – попри загальну атмосферу свята. Все-таки книжковий ярмарок і фенський «міжсобойчик» – це не одне й те саме.

Однак усе це складало лише ложку дьогтю. А меду було значно більше. Майже всі заявлені письменники доїхали, читачі не вміщалися у відведених аудиторіях, утім вірно стояли попід стіночкою, навіть не думаючи про втечу. Під завісу роздали призи Днів фантастики за найкращі книжки – переможців обирали абсолютно демократичним шляхом голосування учасників конференції. Деякі прізвища лауреатів були цілком закономірними: ну хто в царині малої форми зміг би перевершити Генрі Лайона Олді («Карусель») чи у великійї формі – того самого Олді з Андрієм Валентиновим («Алюмен»)! Також не було конкурентів Марії Галіній («Без свідомості») у номінації «Критика, літературознавство». А ось те, що такий собі Дмитрій Колодан («Час Багмаглота») потіснив у номінації «Середня форма» самих Дяченків, для багатьох стало несподіванкою. Ще кілька бонусів із поправкою на місце проведення – додаткові премії, спеціально для місцевого населення. «Найкращим твором українською мовою» (вручався літоб’єднанням «Кобзар») стала «Помста першодрукаря» Станіслава Росовецького (видавництво «Зелений пес»). В «Українській альтернативно-історичній фантастиці» перемогла Юлія Сіромолот («Полковник і панночка»), а в «Українському фентезі» – Зінаїда Луценко («Петренчукова хата»). Крім того, було вручено нагороди переможцям конкурсу «Зоряна фортеця» – перша премія дісталася Драконові УФО («Містер та місіс Орф»).

Незважаючи, що надворі – відвертий «не сезон» (адже, зазвичай, фантасти збираються у квітні), на «урожай» скаржитися не довелось – організатори залишились задоволеними, письменники залишились задоволенимиі, фани тим більше залишились задоволеними. Отже, Дні фантастики можна вважати такими, що відбулись – і дай Боже, щоб іще не раз відбулися! Піднімемо ж за це чарки, хоча декому вже досить (Жарт).

Михайло Назаренко, письменник, літературний критик: Дуже приємно, що і людей багато, і книжок багато – і не лише того, що видано в Росії або навіть перекладено українською, а більше книжок саме українських авторів. Також приємно бачити молодь, студентів, багато нових облич. Цікаво спілкуватися з письменниками, які беруть участь у Днях фантастики. Головна мета, яку ми перед собою ставили, – щоб більше людей дізналося, що фантастика – це не лише чтиво для підлітків, а література, цікава будь-кому. І судячи з усього, початок шляху – те, що робиться на Асамблеї фантастики «Портал», має достойне осіннє продовження.

Іраклій Вахтангішвілі, головний редактор журналу «Реальність фантастики», ініціатор літкоференції «Дні фантастики в Києві»: Я вважаю, що все вийшло чудово! Я дуже боявся, коли починав організовувати конвент восени. Гадав собі: якщо зареєструється людей 40-50 – уже добре! Коли лише на сайті зареєструвалося 130, і ви бачите – в зал прийшло як мінімум удвічі більше. Виявляється, люди таки люблять фантастику!

Я все життя доводжу, що фантастика – це серйозна література. Багато хто вважає її у найкращому випадку літературою для дітей. Це радянська психологія! Але завдяки таким ось зустрічам, конференціям, виступам у пресі, на телебаченні я хочу домогтися того, щоб до фантастики ставилися як до повноцінної літератури. Я вважаю фантастику одним із найбільш реалістичних напрямків! Адже фантастика має у своєму арсеналі прийом, якого позбавлена так звана реалістична література: фантастика доводить проблему до абсурду і набагато наочніше показує те, що насправді відбувається у нашому житті.

Звичайно, людям, які сюди прийшли, це доводити не треба. Але коли ті, хто сюди не прийшов, побачать у пресі, що ми зробили, то подумають: якщо так багато людей сюди прийшло, значить, щось гарне у цьому є!

Надія Діброва

  • Black3012

    Наскільки я пам”ятаю, питання до Сапковського були банальні до примітивності. Читайте, шановні, “Нема золота…” і польські сайти. Пан Анджей добре тримає “удар”, бачив сам його потім, вже під завісу виставки в суботу, ніхто за руки не тримав. Його тексти достатньо промовисті, навіть в перекладі, тому в мене особисто було питання по кухні, а не по суті.

  • Телекритик

    Для Black3012. Це Ви Сапковського не бачили у п’ятницю. Він своїм баритоном ледь не зірвав кінопоказ. А проте, як кажуть росіяни: “Хто пьян до умен – два угодья в нем”.

  • Mavka

    Я думала, що в суботу він на відвідувачів почне кидатись. Агресивний дядько виявився. А ще IQ 200…

    • Цікавий

      IQ і агресія ніяк не пов’язані. Просто людина любить випити – це особливості польського характеру.

  • Mavka

    Щодо IQ, це я про відношення до відвідувачів, розмови з журналістами в тверезому стані.

  • Black3012

    В наш нечитальний час про книги часто судять по екранізаціях, тому практично всі письменники дуже болюче сприймають погане кіно, зняте навіть за мотивами їхніх творів. Сапковського кілька разів діставали саме питаннями про фільми та ігри, серйозних питань про те, як пишуться книги, як письменник переборює творчі кризи, чи стикався з цензурою, критиканством іт.д. було дуже мало. Всі, хто читав “Відьмака” і бачив серіал, могли й самі зрозуміти, що порівнювати їх немає ніякого змісту. Для чого було знову й знову задовбувати письменника “Як ви ставитеся до фільму (гри)?” Певна річ, він відповідав би: “Ніяк!” Захищати погане кіно, бо воно якимось боком причетне до написаної тобою книги?
    Все, що хотів сказати письменник, треба шукати в його книгах.
    В кіно показують вже щось зовсім інше, а комп”ютерна гра взагалі далека від будь-яких цілей, окрім як убити час і розслабитися.

    • Цікавий

      Щодо ставлення до журналістів – я можу тільки підтримати Black3012. Хто пробував – підтвердить, від їхнього ставлення до роботи та співрозмовників можна озвіріти.