Партизанські обноски




Торік у Словаччині я побачив цікаву вивіску: «Партизанські обноски». Словацька мова досить близька до української, і я легко здогадався, що під обносками мався на увазі одяг, а під партизанськими — усього лише те, що крамниця розташована у містечку Партизан. Отак буває з братніми мовами.

 

Інша наша братня мова — російська — дає значно більше приводів для веселощів, і перевага в тому, що не треба нікуди їхати. А досить, наприклад, перед Новим роком увімкнути телевізор. «Де мої недоноски?» — читаю я в субтитрах чергового фільму про Санта-Клауса на Новому каналі. А вуха у цей час чують російську фразу: «Где мои обноски?». Кому вірити — вухам чи очам? Вибір нелегкий. Чому в нашому телевізорі американські Санта-Клауси розмовляють російською — це окреме питання. Мабуть, на Брайтон Біч уже забагато одеських емігрантів, і їх імпортують до Голлівуда. Але в мене особисто залишилася проблема вибору. Хто каже правду — очі чи вуха? Недоноски чи обноски? І, згадавши партизанські обноски, я вирішив вірити очам. Недоноски — значно більш значуще слово,   особливо якщо його вживати до тих, хто примушує Санта-Клаусів на українському телебаченні говорити російською, а також до тих, хто пише подібні субритри.

 

І не тільки на Новому каналі. Бо на каналі ICTV абсолютно серйозно рекламувався фільм «Мишине полювання». Знаючи «двомовність» наших телевізійників, я довго не міг зрозуміти, що мається на увазі — російське ім’я МІША чи наша українська   МИША, бо якщо миша — тоді МИШАЧЕ, а якщо МІША, то чому через «И»? Може, це редактора телеканалу звуть МИША для оригінальності, як отого дизайнера одягу, який пишеться на вивісках «МихаЇл Воронін», або не менш розумна співачка, яка завішала Київ рекламою «Тат’яна Нєдєльська». З паном Вороніним хоч зрозуміло — він, певно, в дитинстві був архангелом. Але ви десь чули про таке ім’я — Тат’яна? Так отож, і редактор може бути МИША, чим він гірший? І тоді все правильно — Мишине полювання. Тат’янині пісні та МихаЇлів одяг.

 

Усе це сумно. І розвеселила мене тільки наша читачка Галина Бабій із Києва. Вона написала, що бачила у Трускавці магазин з назвою «Хаос». Не знаю, що там продають, але мені здається, це мають бути меблі. А у Києві та ж таки читачка побачила напис на машині «Фірма «Заповіт». Медичне обладнання». Жаль, що у пані Галини не було із собою фотоапарату, ми б залюбки помилувалися таким написом: «Медичне обладнання «Заповіт». З гарантією». Подібна послуга, мабуть, користується великим попитом в онуків заможних, але стареньких бабусь, а також у просунутих дітей наших олігархів. Замовив, наприклад, у такій фірмі тонометр для батька, кілька місяців — і ти спадковий прем’єр. Так що приводи для оптимізму є, треба тільки уважніше дивитися навкруги й не забувати звітувати про побачене перед друзями-читачами з моєю, звісно, допомогою. Бо нащо ж тоді потрібен я?

Ваш старий
Троль Кумле

Троль Кумле