Як ви ставитеся до регіональних мов? Тільки не треба кидати в мене важкими предметами – я хочу поговорити про справжні мови нацменшин. І не тільки я. Ось, наприклад, сайт korrespondent.net повідомив, що «Одеська облрада відмовилася визнати російську мову регіональною». Душа радіє. «Крім того, — пише сайт, — депутати вирішили, що на окремих територіях Одеської області будуть реалізовані положення Європейської хартії регіональних мов стосовно болгарської, гагаузької, молдавської, ІВРИТУ й інших мов».
Я бував у Одеській області, — це один із найцікавіших наших регіонів. Болгарські села, гагаузькі, молдавські — національне вбрання, мішанина мов, традицій — справжня краса! Слава депутатам, які вирішили захистити цей вільний край від тотального зросійщення! І справді, крім державної української мови болгари мають знати свою рідну болгарську, гагаузи — гагаузьку, молдовани — молдавську… Стоп. А хто ж має знати іврит?
Наскільки мені відомо, іврит — це державна мова Ізраїля, мова героїчна, відновлена з майже забутої старої… Але все це досить-таки далеко від України. Чи вже досягнуто домовленості про включення Ізраїля до складу Одеської області на правах Ієрусалимського району? Ви чули про таке? Я — ні. Тому вирішив перевірити інформацію і перш за все поцікавився самим текстом Європейської хартії регіональних мов. Дуже цікавий документ, скажу я вам. Якби політики його прочитали, у нас було б знято усі спекуляції на цю тему. Бо Хартія гарантує нацменшинам одну (!) газету, одне (!) радіо і одну (!) телепрограму в регіоні місцевою мовою. А решту — будь ласка, державною.
У тексті закону ясно сказано — він стосується мов таких меншин: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської.
Ну, з молдованами і румунами зрозуміло — різницю між цими мовами знав тільки товариш Сталін, але його слово й досі — закон. А ось щодо мови єврейської меншини. Невже Одеса дожилася до того, що в облраді немає жодного єврея? Тоді це вже справжня гуманітарна катастрофа! Чому я так кажу? Бо кожному єврею і навіть просто освіченій людині відомо, що українські євреї розмовляють не ІВРИТОМ, а ІДИШЕМ! Це зовсім інша мова не тільки за назвою, але й за мовною сім’єю. Ідиш ближче до німецької, іврит — до арабської. І якщо в Одесі ми будемо захищати іврит, боюся, нас не зрозуміють ані носії ідишу, ані письменні носії української.
Сумно, шановні євреї! Сумно, шановні українці! Та й росіянам має бути сумно. Бо, відкриваючи в Україні філії своїх газет, вони ставлять під загрозу свою рідну російську мову. Можу довести. Ось, наприклад, цитата з «Комсомольской правды в Украине»: «В результате, завязалась драка между охраной и РАЗБЕШАКАМИ». Вам знайоме російське слово РАЗБЕШАКИ? Отож-бо й воно.
Так що мовний суверенітет України нашій колишній метрополії потрібен не менше, ніж нам самим.
Ваш щирий український
Троль Кумле.