ДОВІЧНИЙ ЖИД

За часів соціалізму багато уваги приділялося гаслам. «Кадри вирішують все», «Ніхто не забутий, ніщо не забуте», — кожен може пригадати з десяток подібних висловів. Іноді доходило до казусів. Наприклад, із формули «Комунізм — це радянська влада плюс електрифікація всієї країни» суто математичним шляхом виводили, що «Електрифікація — це комунізм мінус радянська влада». А формула «Ленін жив, Ленін живий, Ленін буде жити» своєю наругою над просторово-часовим континіумом (зрозуміло і «ще живий», і «буде жити», а як сполучити завершену формулу минулого часу ЖИВ і майбутнього — БУДЕ ЖИТИ?) та суто фонетичною грою слів жив-жид, давала підстави для страшних підозр, що Ленін — це і є Вічний Жид.
Соціалізм, слава Богу, залишився далеко у щасливому майбутньому. Але гасла не зникли.
Ось, наприклад, іду я травневим Хрещатиком і бачу величезний плакат «Довічна слава і доземний уклін живим і полеглим переможцям». Я не стану заглиблюватися у питання, хто ж кого переміг. Питання складне. Але припустимо, що переможці таки є. І їм пропонується вклонитися до землі. Доземний уклін. Усе зрозуміло. Тепер візьмемося за довічну славу. Славу до віку. Тобто, поки живий. Довічна слава, так само, як і довічне ув’язнення, закінчується разом із смертю клієнта. Отже, довічна слава живим. Немає питань Але далі — полеглі переможці. І їм теж пропонується оголосити ДОВІЧНУ славу. ДОВІЧНА слава ПОЛЕГЛИМ! Це вже нагадує сакральну формулу про вічно живого Леніна.
Ви, безперечно, здогадалися, що замість ДОВІЧНА треба було вжити просто ВІЧНА, і все стало б на місця. Але невідомий автор погнався за красивим словом, не поцікавившись, що воно означає. І в результаті прикрасив головний майдан країни величезною ахінеєю.
Бідолашні ветерани! Мало того, що в них стріляли спереду фашисти, а ззаду комуністи із заградзагонів. Та ще й автори гасел знущаються. То Кучма привітає від імені німецько-фашистських загарбників (ДЧ № 1 за 2004 рік), то оголосять довічну славу полеглим.
А все тому, що ганяються за красивими словами, забувши правило — слово спочатку треба прожувати, перетравити, до вітру ним сходити, а тоді вже вживати. Так сказав Олексій Толстой.
Ця любов до гарних слів зіграла злий жарт із редакторами сайту champion. com. ua, які надрукували буквально таке: «Чемпіон світу за версією WBC збирається підтримувати свого брата Володимира, який має тепер поодинці підтримувати на «світовому рівні» знамените прізвище Кличко».
Слово «поодинці» не може бути вжите стосовно одного з Кличків. А тільки щодо обох.  Автори та редактори часто плутають «на самоті», «наодинці», «поодинці» та «сам на сам». Отже, «поодинці» – це коли є кілька людей, і кожен сам по собі. А щодо Володимира Кличка, то варто написати, що він має «на самоті підтримувати знамените прізвище», або ще краще – просто САМОМУ, бо сказати «на самоті» про людину, за плечами якої стоять тренери, промоутери та, врешті-решт, старший брат – це явне перебільшення.
А вам бажаю ніколи не залишатися на самоті, не бути поодинці, але тільки наодинці і тільки з приємними людьми.
Довічно ваш (тобто поки живий),
Троль Кумле

 

Троль Кумле.