Героїчні гарбузи

porcelНе хочу втручатися у передвиборчі баталії – саме тому тримав у запасі «булочку», що подарував мені теперішній, а вже скоро колишній президент. Не секрет, що промови Віктора Андрійовича пишуть професійні та кваліфіковані люди. Але гарант любить імпровізувати – чи то професіонали страйкують, чи то око у них замилюється, і в результаті ми читаємо в офіційному зверненні до народу: «Разом з тим жоден санітарний лікар не заборонив ні переміщення людей, ні їх зібрання – в тому числі і в городі-герої Києві, коли 24 жовтня зібрався відповідний майдан». Цей текст певний час знаходився на офіційному сайті президента, та й дотепер його можна відшукати на «Українській правді». Звісно, я розумію, що в такий спосіб Віктор Андрійович протестує проти радянської манери нагороджувати званням «героя» міста – він, певно, мав на увазі, що коли можна нагородити місто, то, певно, і село, а раз село, то, мабуть, і окреме подвір’я, ну а вже коли подвір’я, то відповідно і його частину. От і виходить сад-герой, город-герой, і на цьому героїчному городі ростуть винятково героїчні гарбузи. Одне слово – героям слава!
Втім, наскільки я розумію, наступний президент з точки зору мови буде ще кращим і на мене чекає багато роботи – від «на хіба таке говорить» до «апазиції».
Але залишимо політику й повернемося до іншої категорії народних улюбленців – спортсменів. Сайт champion.com наводить слова Володимира Кличка, які покликані продемонструвати читачам його мовні таланти: «Оскільки з німецькою я вже впорався, тепер у мене новий виклик – досконало володіти англійською. І в цьому мені допомагає носій мови оригіналу – мій тренер Еммануель Стюард”. Носій мови оригіналу – як вам таке подобається? Коли на батьківських зборах у класі моєї донечки батьки вимагали вивчення російської мови, щоб «діти могли читати Андерсена в оригіналі», я щиро вважав, що «мовою оригіналу» є російська. А тепер виявляється, що це – англійська. Мало того – «мова оригіналу» має своїх носіїв. А може, все не так – може, «мова оригіналу» це пра-мова, якою розмовляли люди до того, як побудували Вавілонську вежу? Науковцям варто дослідити це питання – гадаю, Кличко тут охоче прийде на допомогу.
Ну а вітчизняні «носії мови оригіналу» теж не стоять на місці. Отакого горщика мені прислала пані Марина Карпенко з Києва.

Уважно прочитайте напис на боці цього мистецького шедевру. «СЫТНЫЙ ПАПА» – цікаво, які страви готують у такому горщику? Об’єднання «Слов’янська порцеляна», яке випускає цей посуд, знаходиться у так званому «російськомовному» регіоні, на Донеччині. І пише російською – «ситний», до речі, українською це слово звучить так само. Ситний – тобто той, що робить людину ситою. Ситний обід, ситна вечеря… ситний тато? Звісно, якщо з’їсти тата чи навіть папу, наїстися можна всією родиною. Але чи варто – враховуючи, що завтра потрібно знову їсти, а тато дуже часто є головним робітником у сім’ї?
Можливо, у Слов’янську існує традиція їсти власного тата? Не знаю, не чув про таку. Хіба що «їсти» у переносному сенсі, тобто пиляти, шпетити, дорікати… Але навряд чи для цього потрібен горщик і навряд чи у такий спосіб можна наїстися.
Отже, закликаю всіх берегти своїх татусів – бо вони часто є носіями мови оригіналу, а крім того можуть працювати на героїчному городі, зокрема вирощувати героїчні гарбузи.
Ну а «здібні булочки» вирощувати не треба – вони самі з’являються навколо нас, залишається тільки помітити та сфотографувати.
І не забувайте мене, старого троля – надсилайте свої знахідки на адресу газети поштою чи електронкою, а я вже вам подякую разом із читачами, як дякую зараз пані Марині Карпенко.

Залишаюся завжди з вами,
Троль Кумле.