Про підлітка-картярку

Барбара Космовська. Буба. – Львів: Урбіно, 2010, – 240 с.

Коли ви чуєте слово «буба», які асоціації у вас з’являються? Правильно – передусім дитячі. Усі ці буби, вави, які в перекладі з дитячої мови, означають побиті колінця, подряпані ручки з ніжками, одним словом, – гулі. Без них не обходиться жодне дитинство, бо на цих бубах дитина здобуває свій унікальний життєвий досвід. Так само, тобто «Буба», називається роман польської письменниці Барбари Космовської, який вийшов у серії «Прикольна книжка» молодого львівського видавництва «Урбіно».

Це книга про життя польської шістнадцятирічної дівчинки, яку всі кличуть Бубою, хоча її справжнє ім’я – Агнешка. Вона мешкає разом із «зірковими» батьками (мама Марися – відома письменниця, яка пише жіночі романи, тато – ведучий телепрограм про людські долі) та дідом Генриком. Останній усі гроші програє в спортлото та захоплюється картами.

Колоритними персонажами роману є також подружжя Маньчаків, людей, які живуть у своє задоволення. Вони мешкають поруч із головною героїнею й кілька разів на тиждень (часом із запрошенням, а часом – ні) приходять до сусідів перекинутися в бридж.

Поява в українських книгарнях «Буби» на часі, оскільки при наявності великої кількості творів про котиків та зайчиків для дуже маленьких читачів, нам гостро бракує літератури про підлітків.

«Буба» – це книжка для сімейного читання, написана в пригодницькому жанрі. Авторка цікаво виписує кожного персонажа, настільки добре, що про нього можна самому вигадати ще одну гумористичну історію. Герої «Буби» тримають читача в напрузі, від них весь час чекаєш несподіванки. В результаті читач не встигає оговтатися від одного сюжетного повороту, коли його знаходить новий. То знову у батьківський дім несподівано повертається старша сестра Буби Олька, то її син пісяє на дорогий килим, щоб привернути увагу дорослих, то пан Генрик дурить своїх дітей із квитками спортлото, то Марися стає сектанткою, то Маньчаки з’їдають усі голубці, то …

Особливість твору – неперевершено лукавий гумор. У романі іронізують усі, навіть мовчазна хатня робітниця Барташова. Польський гумор – гострий, в’їдливий, але зовсім не образливий, – тверезий. До речі, у романі піднімається тема пияцтва та проблем, з якими стикаються діти алкоголіків, на прикладі образу Бубиної подруги Агати, яка приходить на уроки із синцями, і дуже соромиться свого батька-пияка. Авторка ненадовго торкається цієї теми. На мою думку, її можна було б розкрити глибше, оскільки вона актуальна для будь-якого суспільства, не лише польського чи українського.

Космовська відома, як автор книжок для підлітків, її твори називають літературою позитивізму. І дійсно, Буба Космовської дуже позитивна: вона старанно вчить уроки, чемна, слухняна, має зразкового бой-френда, переймається клопотами сестри, виграє на чемпіонаті з бриджу. Тобто образ головної героїні ідеальний, Буба – не типова сучасна дівчинка, а вигадана. Бо що є авторитетом для підлітка? Не сім’я, не дорослі з їхніми проблемами, а ровесники, музичні кумири. Підлітки тусять на вулиці, катаються на роликах, роверах, у гіршому випадку – п’ють пиво та палять. Роман же Космвоської закінчується перемогою Буби на чемпіонаті з бриджу. Втім насправді авторка не ставить на цьому крапку, а пише продовження під назвою «Буба: мертвий сезон». Так що на нас чекає занурення у світ азарту – втім, для початку вам все-таки належить подружитися з Агнешкою-Бубою та її рідними.

Ольга Жила

Придбати цю книгу в інтернет-книгарні «ВСІ КНИГИ».

  • Ви пишете: «Космовська відома, як автор книжок для підлітків, її твори називають літературою позитивізму. І дійсно, Буба Космовської дуже позитивна…»
    Позитивізм і позитив – це різні за значенням слова. Позитивізм – це пізнавальна установка, за якою знання може бути отриманим як результат наукового (не філософського) пізнання. Особливість у гносеологічному підході. А позитивні риси героїні роману – це її гарні якості і не більше. Словники, хоч та ж вікіпедія, часом можуть допомагати в написанні відгуків на книжку. Щасти!

    • Mavka

      Ви робите зауваження до того, що не одразу кидається в очі або, що пересічному читачу помилкою не видасться, але при цьому пишете “вікіпедія”, а не Вікіпедія. Тому ваше зауваження радше до редакції, ніж до рецензента.

      • і пересічному рецензенту теж не кинеться.
        я а пишу коментар, а не рецензую ), тож можу собі дозволити…

        LOL

  • olya_met

    На мою думку, деякі думки щодо книги в даній рецензії є геть недоречними.І перш за все,що це назва? Невже основною ідеєю книги є те, що дівчина грає в бридж?? І Буба аж ніяк не ідеалізована. Звичайний підліток. Я була майже такою ж. І була б дуже рада, якби мала можливість прочитати таку книгу раніше, коли сама була підлітком.  Книга дуже добра, цікава, гарно написана і перекладена. Рекомендую всім, незалежно від віку!