Стратегія бути об’єктом

Бодріяр Ж. Фатальні стратегії / Пер. з франц. Л. Кононовича. – Л.: Кальварія, 2010. – 192 с.

«Фатальні стратегії» – один із головних творів французького філософа-постмодерніста Жана Бодріяра – вперше видано в 1983 р. Ключовим поняттям цієї праці є «екстаза», тобто стан, коли об’єкт настільки розростається, що виходить за свої рамки, перестаючи бути собою. Прикладами такого катастрофічного збільшення, яке, на думку Бодріяра, характеризує всю сучасну культуру, є мода (екстаза краси), симуляція (екстаза реальності), тероризм (екстаза насильства), порнографія (екстаза сексуальності) тощо. Причиною екстази філософ вважає, перш за все, засоби мас-медіа. Однак думка, що ЗМІ створюють ілюзію (симулякр), була б хибною і поверховою –  навпаки, вони цю ілюзію усувають (за Бодріяром, нормальне існування можливе лише в знаковому, тобто ілюзорному, просторі), даючи нам, натомість, непристойну суперрепрезентацію об’єктів.

Не візьму на себе невдячну справу переповідати своїми словами складну культурологічну теорію, сповнену парадоксів та осяянь, зауважу лише, що за Бодріяр для досягнення успіху пропонує самому стати звабником – цього вистачить, аби заінтригувати непідготованого, але цікавого читача. Решта висновків – під обкладинкою.

«Фатальні стратегії» є дуже «поетичною» працею і, як і більшість текстів Бодріяра, можуть бути віднесені скоріше до жанру химерної інтелектуальної прози, ніж до наукового дослідження. Переклад, здійснений Леонідом Кононовичем, добре відтворює вигадливий стиль французького філософа, проте все ж вимагає певних коментарів. Зокрема, складно позитивно оцінити схильність перекладача до творення неологізмів, а також вживання рідкісних, діалектних слів (особливо у випадках, коли їм можна знайти більш звичні відповідники). Промовистий приклад: структуралістські терміни «signifiant» та «signifié» перекладено як «позначник» і «значеник», хоча усталеними українськими відповідниками є «означник» та «означуване» (інший варіант – «позначене» і «позначення», які вжито в українському перекладі «Курсу загальної лінгвістики»). Так само викликає підозру переклад лаканівського поняття «le stade du miroir», що його традиційно перекладають як «стадія дзеркала». Кононович чомусь обирає (чи винаходить?) термін «дзеркальний період». Такі неологізми завдають читачеві зайвих клопотів і погіршують в цілому хороший переклад.

Анотоване видання продовжує серію книг Бодріяра, яка видається львівським видавництвом «Кальварія». Уже раніше в ній з’явилися його «Символічний обмін і смерть» (2004), а також «Божиста лівиця» (2007); перекладач обох праць – Л. Кононович. Інша ключова праця Бодріяра – «Симулякри і симуляція» була в 2004 році видана видавництвом «Основи» (перекладач –  В. Ховхун). Отож, Бодріяр в Україні представлений непогано, і «Фатальні стратегії» суттєво докладаються до того, щоб образ видатного філософа став для українського читача конкретнішим і ближчим.

Олег Собчук