У плині внутрішньої форми та прихованого змісту

Тетяна Землякова. Ройбуш на тиші: поезії. – К.: Видавництво Сергія Пантюка, 2010. – 44 c.

Ройбуш – це зміцнювальний та цілющий напій, який походить з Африки. Щось подібне до чаю чи кави. Ця назва сама по собі вже налаштовує на певний релакс, спокій (над текстами у книжці саме тому намальовано горнятка з ройбушем). Читаючи збірку поезій Тетяни Землякової, потрапляєш у вир плинних емоцій, переживань, відчуттів.

І хоч перша книжка – це здебільшого учнівство, на початку кожен митець черпає з поетичного океану минулих епох; вбирає образи, асоціації, метафори, ритмомелодику в досвідчених (класичних) поетів, виробляючи свій самобутній стиль письма, та навіть дебютна книга Тетяни Землякової засвідчує її літературні здібності. Це відчувається на рівні форми. У передмові до збірки Іван Андрусяк зазначив: «Особисто мені найдужче імпонує в першій книжці Тетяни Землякової – ритмомелодика. Уміння прописати риму у vers libres – риму, якої у vers libres формально немає, але фактично є». І, cправді, на перший погляд, її тексти скидаються на верлібри, але їм притаманна радше внутрішня рима:

п’ять хвилин привласненого життя,

в порцеляновій долоні горнятка.

на згадку про тебе

лише натхненне густе дихання,

і загублений опік.

а ти зваблюєш чорною усмішкою

наступного кав омана

омана…

залишається на дні,

у недолугій абстракції з гущі,

яка розповзлась заспаним оком

зі звуженою зіницею

… різниці ніякої,

але побачити майбутнє набагато складніше (c. 23);

У плині внутрішнього римування, поетеса може віднайти потрібний образ і так вибудувати вірш, що він стає органічним цілим. Одна прихована рима перетікає в іншу, як морські припливи і відпливи. Рима тут слугує для зміни настрою, стану, інтонації та вибудовування цікавих асоціативних рядів. У потоці асоціацій створюється ефект фотографування, де кожна світлина – це спалахи  в русі думки й свідомості. Таке враження, що від поетеси не вислизає жодна деталь, жодна рисочка, жодна цяточка  про яку вона пише.

ЇЇ поезія цікава  не тільки з огляду на форму, але й змістовим аспектом. І в ньому найбільше приваблює недомовленість, таємничість, звернення до міфології, народних уявлень. У текстах авторка звертається до наяд, Мольфарів, магдалин:

забав мене до півночі,

бо по першій хвилині воскресну магдалиною.

і руки складені човником,

струснути мов язик молодого полум’я

не тобі дозволю.

а доля сипатиме сотнею ламаних доріг,

і лінія серця буде стерта першою.

дев’ятим кроком вже зміряно північ.

і по прешій хвилині воскреснуть магдалини» (c. 18).

За цими образами заховано світ, сповнений суперечностей та надії, і найприкметніше, пошук справжнього буття. Медитації над словами стають визначальним чинником долі ліричної героїні, яка водночас і вагається, і боїться, і навіть якоюсь мірою ховається за них. У центрі цих поезій знаходиться відчуття непрощення, яке  переплітається з релігійно-міфологічною складовою витворюючи неповторний і таємничий світ.

Збірка «Ройбуш на тиші» привабить усіх, хто захоче спокою, роздумів,  тонких відчуттів та емоцій за чашечкою смачного напою.

Яр Левчук