Маузер vs Вальтер

Ярославцев В. Ваше слово, товаришу «Маузер». Детектив / Віктор Ярославцев. – Хмельницький, Видавець ПП Цюпак А. А., 2010. – 112 с.

Збірка письменника-початківця (адже друге і третє оповідання – це тільки початок?!) із Хмельницького містить два маленькі детективи: «Ваше слово, товаришу “Маузер”» та «Гроші, “Вальтер”, три ножі». Заманливі назви, які перегукуються з творіннями Володимира Маяковського та Гая Річі, – те, що треба для заохочення до читання. Прекрасні початки обох оповідань: гумористичний зачин приватного детектива Володимира Ліщинського, тонко підмічений та по-доброму висміяний його товаришем і помічником Сашком Микульчиним. Іншим настроєм сповнена друга історія: з самого початку пронизує вона мертвечим холодом. Авторові вдалося живописати реалії настільки, що важко відвести очі від змоклого лісника, котрий вночі знайшов тіло молодої красуні – здається, що сам стоїш під зливою, і краплі дощу стікають з голови. Сильно написаний епізод урізався в пам’ять. Порадували також описи Хмельницького – цікаво, чи вгадаю перехрестя Купріна й Кам’янецької, коли сама гулятиму містом? От аби про мою малу батьківщину написав той-таки автор! Можливо, краще, аби це було оповідання іншого жанру, інакше боятимуся виходити на вулиці…

Об’єднані спільними героями, дідівською зброєю й молодечим романтично-оптимістичним ставленням Володимира й Сашка до справи, ці невеликі оповідання прагнуть вирости у велику збірку з півсотні детективів, котра – мені вдалося розшифрувати задум автора?! – закінчиться історією з майбутнього «Вбивство на вулиці Скорини». Цей останній, написаний Віктором Ярославцевим набагато раніше, дав поштовх до задуму цілої серії малих повістей. Можливо, дідівська зброя – старезний, однак справний (судячи, з того, що хлопці залишились живі й неушкоджені) «Маузер» – буде яскравою деталлю усіх оповідань. У другому детективі, щоправда, з’являється афганський трофей «Вальтер», проте він ідейно програє «Маузеру», котрий дістався Ліщинському від прадіда – захисника Крут далекого 29 січня 1918 року…

Із перших сторінок збірки відчуваєш смак гарної мови, прекрасного викладу, що добре пасував би також іншому жанру – наприклад, побутовому роману. До речі, в невеликих історіях Ярославцева є гостросоціальні роздуми, котрі зачіпають за живе: відчуваєш, наче автор говорить про цю країну так, як про неї думаєш саме ти. Ловлю себе не думці, що з радістю прочитала би його оповідання в стилі Всеволода Нестайка: такі собі пригоди дітлашків, які згадуєш з теплом у будь-якому віці. Адже легкого пригодницького гумору авторові не бракує.

Бракує в цій збірці іншого – власне детективу, детективної гостроти, специфічної кінцівки. Адже розв’язка дуже передбачувана, нею за десяток сторінок пахне… Деякі епізоди страшенно штучні, наприклад, бійка з убивцею з другого оповідання, втеча від охоронців Ольшевського. Але просте життя наших людей змалювати авторові вдається набагато краще. Складається враження, що за цією збіркою ховається потужніша сила, ніж маленькі нескладні детективи. Здається, на автора чекатиме більший успіх в пригодницьких оповіданнях чи навіть соціально-побутових романах.

Борщ Світлана

  • Віктор Ярославцев

    Шикарний блокбастер.