Навіжені повертаються!

Макс Кідрук. Навіжені в Перу: хуліганські оповідання. Х. : Клуб сімейного дозвілля, 2011. 304 с.

Перша книга Макса Кідрука про подвиги відчайдушних понад міру українських авантюристів закордоном не довго була єдиною минув якийсь місяць, і з’явився другий роман, сторінками якого блукають двійко кумедних шахраїв. Географія пригод Макса і Тьомика підозріло нагадує за послідовністю книги Кідрука із серії «Мандри»: спочатку Мексика, потім Еквадор і Перу… Спробуємо скласти нехитрі прогнози: третя книга буде незабаром (якийсь місяць-два, максимум до осені), та йтиметься у ній про острів Пасхи.

Це чтиво явно має певний ценз. Не варто розраховувати на симпатію до книги, якщо ви цінуєте у літературі передусім великодумні висловлювання і довжелезні речення, однозначні трактування моральних аспектів, якщо вас коробить від простацького чи чорнушного гумору. Добре, що автор сам свідомий цього із самоіронією він звертається до читача: «Тож якщо після прочитання першої хуліганської оповідки у вас у роті зостався гіркуватий присмак, а в голові застигла одна єдина фраза: «Вони що, ідіоти?..», краще відкладіть книгу вбік, бо на цих сторінках ви знайдете що завгодно, але тільки не заперечну відповідь на ваше слушне запитання…»

Втім, у тих, кому книга не випаде з рук після такого твердження, все одно по прочитанні лишиться гіркуватий присмак. Ідеться про зміну настрою героїв у порівнянні з першим текстом. Авантюризм уже не такий прозорий, як у «Навіжених у Мексиці», а з каламутним осадом незрозумілих сумнівів, альтруїстичних учинків, тягаря вибору.

Макс віддав свої п’ять мільйонів доларів (правда, гіпотетичні) за подорож на найвищий діючий вулкан планети; Тьомик позбувся усієї власності, щоб відкупити себе й друга від десяти років перуанської тюрми. Піком авантюризму в чистому вигляді, без тіні прагнення нажитися була ситуація, коли напарники викрали слона й гнали його півтисячі кілометрів пустелею заради того, щоб порадувати кволу дівчинку. Зрозуміло, що такі «облагороджені» шахраї мусять мати у супротивниках когось куди гіршого за себе. І справді: на цю роль згодилися перуанські терористи, перуанські нечисті на руку посадовці, а найліпше рідна українська корумпована влада. Слово автору: «Мораль цієї історії проста: заклинаю вас, панове, ніколи не починайте махлювань і крутеликів з державою!… Якщо ви спритний, меткий і вигадливий аферист, краще найміться на держслужбу з часом наберетесь досвіду, станете лепським службовцем і заживете пристойним життям…»

Але все сказане не до кінця відображає ключову рису «Навіжених» гумор. Романові вдається розсмішити до сліз, навіть якщо ситуація здається віддалено знайомою. Погодьтеся: адже й бородаті анекдоти вміють бути до вереску смішними, якщо оповідач мастак цього діла. Над сторінками книги тут і там хочеться реготати. А от переказати очевидцям несподіваних вибухів реготу, що ж такого смішного, не вдається. Кажеш: ліпше прочитайте самі!

Віта Левицька

Придбати книгу Макс Кідрук  «Навіжені в Перу» в інтернет-магазині ВсіКниги. 

  • Mavka

    Може краще “подвиги понад міру відчайдушних українських авантюристів закордоном”, а не “подвиги відчайдушних понад міру українських авантюристів закордоном”, як думаєте?