Напиши про це

Габі Кьопп. Навіщо я народилася дівчинкою? – К.: Зелений пес, 2011. – 160 с. – (Серія «Нетабачна історія»)

«Те, що я пережила 28 січня 1945 року і що так глибоко травмувало, переслідувало мене тінню впродовж кількох десятиліть». Того дня 15-річну німкеню Габі та її товаришку кілька разів зґвалтували радянські солдати. Днем раніше червоноармійці визволили в’язнів Аушвіцу і продовжили переможний наступ на Захід. Творів, що розкривають історію з «незручного» боку, небагато. Представлена книжка є саме такою.
Десятиліття знадобилися авторці, щоб наважитися оприлюднити свою правду про той час. Правду, яку розділили багато її співвітчизниць, але на яку було накладене табу. Навіть рідна мати авторки не захотіла слухати доньчину історію поневірянь і порадила: «Напиши про це». Рік потому після описуваних подій Габі склала свій щоденник на старих аркушах польової пошти. «Навіщо я народилася дівчинкою?» – це пізніший погляд жінки на власні болісні спогади. Після війни вона отримала освіту, викладала фізику в університеті, стала професором. Авторка померла у 2010 році, так і не пізнавши особистого щастя і не позбувшись відчуття «покарання за свою стать».
Авторка не робить узагальнень, як історики, не домішує до розповіді ідеологію, як політики. Це відвертий погляд зсередини на суспільний хаос і військові злочини переможців. Цінність її спогадів у тому, що вона не прикрашає жодну з сторін – ні німців, ні «росіян». Тут є «тварини»: старі та молоді радянські солдати, що вишукують молодих дівчат у натовпі заляканих жінок та принижують їх, погрожуючи стратою. Але є і червоноармійці, що простягають руки та лагідно поплескують дітей. Є заміжня німкеня, котра виказує мучителям «маленьку Габі», щоб захистити себе, а є жінка, ладна заступитися за дівчинку ціною власної гідності.
Попри основну тему спогадів, книга Габі Кьопп – це хроніка не лише жахів і глуму. Це також виклад життєвої історії з перших вуст: як люди намагалися вижити, чим їм довелося харчуватися, у що вдягатися. Наприклад, авторка згадує, як замальовувала партійний значок на фотографії батька, як ховала годинник на руці братика, як німці-переселенці тікали від лінії фронту у сумнозвісних газових вагонах – знаряддях голокосту.
Деякі фотоматеріали, вміщені у виданні, вражають своєю промовистістю. Портрет Габі за рік до описуваних подій: усміхнена дівчинка з блискучими очима і закрученими кісками. І фото з її документів 1946 року: та сама дитяча зачіска, але виснажене лице та неприродно дорослий погляд відбивають пережиту нею трагедію.
Можна припустити, що ряд читачів від початку заперечуватиме індивідуальні спогади німкені, вважаючи їх вигадкою. Тому видання підкріплене історичним коментарем, з якого, зокрема, дізнаємося, що кількість зґвалтованих червоноармійцями німецьких жінок могла сягати двох мільйонів. При цьому Нюрнберзький трибунал не наважився виокремити у звинуваченні нацистам сексуальне насильство, бо радянська сторона змушена була б пояснювати аналогічні військові злочини зі свого боку.
Спогади Габі Кьопп підводять до глибших роздумів стосовно будь-яких збройних конфліктів. Чи можна насильство виправдати насильством? Як вчинить кожен з нас, опинившись у подібних обставинах? Опинившись на місці мирного населення або на місці вояків-визволителів? Чи варто героїзувати війну, або ж слід шукати шляхи примирення у спільній історії? Прописна істина, що у війні немає переможців і переможених, досі лишається непочутою в умовах нових конфліктів. А отже, такі видання, як спогади Габі Кьопп, є актуальними і потрібними.

Юлія Кузнєцова

Придбати книгу Габі Кьопп Н «авіщо я народилася дівчинкою?»в інтернет-магазині ВсіКниги.

  • Mavka

    читала. плакала. рекомендую!

  • Анонімний

    Книга варта уваги! АЛЕ! Для чого перекручувати оригінальну назву книги,яка, як мені відомо, звучить Warum war ich bloß ein Mädchen?!!!
    Натомість маємо те, що на обкладинці українського перекладного видання головну назву одразу не побачиш, зорово сприймається лише “СЕКСУАЛЬНІ ПОДВИГИ РАДЯНСЬКИХ ВИЗВОЛИТЕЛІВ”
    Це взагалі легально – дописувати назви книг? Без шкандальних додуманих назв аж ніяк? Поясніть.
     

    • Mavka

      а що тут пояснювати? назви майже ідентичні. хто це слово в слово перекладає назву чи навіть сам твір? 
      а тепер ви мені поясніть, що б ви подумали, коли б побачили книжку з маленькою дівчинкою на обкладинці і напис “Навіщо я народилась дівчинкою?”, га? любовний роман, еротика, книжка ні про що, це один потік думок притаманний сучасній літературі, що? невже б здогадались, що там про війну, насильство, ґвалтування? 

      • Анонімний

        http://gdb.rferl.org/4580684B-E52A-425E-B9B5-323BAF1BCC46_mw800_s.jpg

        Ви різницю бачите між “Травмою втечі 45-го року” та “Сексуальними подвигами радянських солдат”?..

        • Mavka

          втечі кого, від кого, куди?
          той напис адресований німцям, а цей українцям, різна ментальність, різне сприйняття…

          • Анонімний

            Втеча – то якраз буквальний переклад. Я не сильна у німецькій. Але навколо цього можна було попрацювати, використовуючи саме це коло слів, їхні синоніми.

            Певно, моя українська ментальність не схожа на Вашу. Ну то таке – справа смаків! 

            І ще.. от сиджу і думаю, чого це під наше особливе українське спрйиняття Борис Тен не переклав “Цар-Едіп, або Інцест на інцесті”? Чого це Рильський не уточнив “Трістан та Ізольда: секс та наркотики”? Чи ще дочекаємося щось таке від сучасних перекладачів та видавців?

            Це трохи перебільшено, звичайно. Але це саме те, про що Ви тут мені втираєте)))))

          • Mavka

             якби були назви “Цар-Едіп, або Інцест на інцесті”,  “Трістан та Ізольда: секс та наркотики”? думаю, продажі зросли б

      • Анонімний

        Для того щоб металургійний словник не сплутати з еротикою,
        слід читати анотації та інші супровідні тексти! Розкрию ще один секрет: ще існує обкладинка з відповідним оформленням!

        • Цікавий

          На жаль, не всі читачі настільки компетентні, уважні та дисципліновані, як ви. Крім того у книгарнях – тисячі книжок. От і доводиться бідолашним видавцям робити знижку і використовувати рекламні гасла на окладинках. Ви вже їх пробачте

          • alina_korolenko

            Пробачаю) Що вже тут поробиш!

    • D_ch

      Відповідно до міжнародної практики назву книжки при перекладі завжди обирає видавець. Це пов’язано з тим, що назви по-різному сприймаються різними народами. Відносно дописування гасел на обкладинці – це прийом цілком законний і досить розповсюджений. На обкладинках пишуть багато чого, аби книжка привертала увагу. Так що тут все законно

      • Анонімний

        Те, що я і хотіла почути!
        «На обкладинках пишуть багато чого, аби книжка привертала увагу».
        Ось так вчимося бути конкурентоспроможними…

  • Хмаринка

    Це просто жах!

    • Mavka

      що саме? те, що це було чи те, що про це тепер пишуть/видають/говорять/обговорюють? 

      • Хмаринка

        Те, про що написано у цій книжці